Концептуальна метафора мас-медійного дискурсу Франції на тлі польсько-українських досліджень


УДК 81’42:82-92  В. В. Дубик аспірантка кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка

© Дубик В.В., 2012

Роботу виконано на кафедрі французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка

У статті розглянуто політичний мас-медійний дискурс Франції як один із різновидів дискурсу. Важливе місце в ньому відведено метафорі як його невід’ємному елементу. Мас-медійний дикурс – головне джерело подання інформації, зокрема у сфері політики, з метою привернення уваги читача метафорами, запозиченими з інших сфер людської діяльності.

Ключові слова: дискурс ЗМІ, політична комунікація, політична концептуальна метафора, метафорична мова.

Дубик В. В. Концептуальная метафора масс-медийного дискурса Франции на фоне польсько-украинских исследований. В статье рассматривается политический масс-медийный дискурс Франции как один из разновидностей дискурса. Важное место в нем отведено метафоре как его неотъемлемому элементу. Масс-медийный дискурс – главный источник представления информации, в сфере политики, с целью привлечь внимание читателя метафорамы, заимствованных с других сфер человеческой жизнедеятельности.

Ключовые слова: дискурс СМИ, политическая коммуникация, политическая концептуальная метафора, метафорический язык.

Dubyk V. V. Conceptual Metaphor of France Mass-Media Discourse on the Basis of Ukrainian and Polish Investigations. The article reviews the discource of political mas-media as one of the types of discource. Metaphor is its integral element. Mas-media discource is the main source of information presentation in particular in the sphere of policy with the aim to attract attention of the reader by metaphors borrowed from other spheres of humain activity.

Key words: mas-media discource, political comunication, political conceptual metaphor, metaphoric language.

Актуальність дослідження. Когнітивний підхід до вивчення метафори дає можливість розглядати її як відображення концептуального світу суб’єкта. На початку ХХ ст. особливе зацікавлення науковців, в тому числі і польських, становило вивчення та дослідження такого її різновиду, як політичної концептуальної метафори, яка є невід’ємною складовою політичного дискурсу ЗМІ. Метафора за своєю природою має багато спільного з порівнянням. Тісний взаємозв’язок порівняння і метафори відзначає і польський вчений Я. Касьян, який пише: “Якщо розглядати походження, то безумовно можна стверджувати, що та чи інша мета­фора розвинулись з того чи іншого порівняння, але таким же чином можна зробити і про­тилежний висновок – багато порівнянь утворилось від метафор” [1, 20-21].

Метафорично-концептуальний світ політичних акторів викликає значну зацікавленість у сучасних лінгвістів і когнітологів, оскільки політична метафора – найзагадковіший та складний засіб сугестії й маніпуляції суспільною свідомістю електорату. Труднощі аналізу політичної метафори полягають у її частково міждисциплінарному характері, оскільки розгляд такої метафори відбувається на стику особистого, політичного, культурологічного, соціологічного, лінгвістичного й концептуального досвіду. Саме тому ця тема є актуальною для дослідження мас-медійного дискурсу Франції.

Метою даної наукової розвідки є дослідження політичної концептуальної метафори у засобах масової інформації Франції.

Об’єктом дослідження виступає політична метафорика франкомовного мас-медійного дискурсу сучасного періоду.

Відкритість і загальнодоступність матеріалів засобів масової інформації націлена на популяризацію політики й залучення електорату в розвиток подій. Саме за умови інтересу та зацікавленості широкого кола електорату можна контролювати й керувати його політичним мисленням, передусім за допомогою такого інструменту, як метафора. Інтерес до політики надзвичайно великий, оскільки від політиків більшою мірою залежить рівень розвитку суспільства загалом.

Г. Шиллер слушно зазначає, що для успішного маніпулювання необхідна “фальшива дійсність”, в якій наявність маніпуляцій буде непомітною. Таку “фальшиву дійсність” створюють ЗМІ за допомогою метафор [2]. Політики дуже часто використовують метафори у своїх виступах, особливо в період передвиборчих змагань, щоб привернути увагу реципієнта. Саме тому політики як суб’єкти сугестії, персуазії й маніпуляції використовують ті метафори, які є культурно, досвідно й ментально близькими реципієнту, оскільки в такому разі ці метафори залишають у його свідомості значний відбиток або стають частиною його ментального світу, унаслідок чого відбувається повна або часткова переконцептуалізація свідомості реципієнта. Метафорі притаманний ефект переконування, тобто на неї важко дати спростування, вона схиляє до обов’язкового прийняття рішення.

В основі метафоризації лежить процес взаємодії між структурами знань двох концептуальних доменів – сфери-джерела та сфери-цілі. Сфера-джерела є більш зрозумілою, конкретною й пов’язана з безпосереднім фізичним або просторово первинним досвідом [3, 230].

Стійкі відповідності між областю джерела і областю цілі, фіксація у мовній та культурній традиції цього суспільства, отримали назву “концептуальних метафор”. Проте будь-який концептуальний перенос тільки тоді спостерігається, коли має мовне втілення. Тому при аналізі метафор потрібно враховувати як когнітивний, так і лінгвістичний аспекти.

Під час дослідження концептуальних сфер-джерел метафоричної експансії в мас-медійному дискурсі Франції ми виявили, що найбільш репрезентативною групою є метафори із сфери-джерела ВІЙНА. Політики розглядаються як група солдатів (groupе desoldats), які атакують (attaquer), блокують (bloquer) свого супротивника (adversaire). Між ними часто виникає гостре протистояння (affrontement), що потім призводить до війни (guerre), яка закінчується перемогою (triomphe) однієї сторони та поразкою (échec) іншої.

Протягом усієї передвиборчої кампанії у мас-медійному політичному дискурсі Франції спостерігається велика частка концептуальних метафор на позначення сфери ВІЙНА. Із дванадцяти проаналізованих статей кожна містила метафори на позначення сфери ВІЙНА і у кожній з них їх зустрічалося близько 5-6.

Гостре протистояння між двома претендентами на пост Президента Франції (Ніколя Саркозі та Франсуа Оланд) ілюструється наступним прикладом:

«L’affrontement entre Nicolas Sarkozy et François Hollande monte dans les tours. En marge d’une rencontre organisée ce dimanche matin avec des élus corses à Bastia (Haute-Corse), le candidat socialiste à la présidentielle a estimé que Nicolas Sarkozy était “un chicaneur de cour de recré», http://www.leparisien.fr, 25.03.2012.

Внутрішня політика Франції концептуалізується політиками посередництвом спортивних та ігрових метафор, адже і виборам, і спортивним змаганням притаманний суперницький характер. У спорті має місце команда “На старт”. Так і в політиці, кожен із претендентів по пост глави держави напоготові активно вступити в цю гру:

«Candidature de Sarkozy – Jean-François Copé: “Chacun est dans les starting-blocks.Jean-François Copé a fait allusion mardi, lors d’une réunion thématique de l’UMP, à la déclaration imminente de candidature de Nicolas Sarkozy en lançant aux militants UMP présents : “Je sais que chacun est dans les starting-blocks, pressé d’en découdre, et on va avoir besoin de vous”», http://www.lepoint.fr, 14.02.2012.

Політика – це та сама гра (азартна гра), у якій виграє найсильніший, маючи для цього значні переваги. Азартні ігри – рід ігор, в яких виграш і програш залежать головним чином від випадку, удачі і набагато менше – від уміння гравця. Для того, щоб обіграти свого конкурента (суперника) політики повинні мати у руках вищу карту – козир і тоді їхні шанси на виграш зростуть. Азартні гри обов’язково швидкі, оскільки їхня мета – якомога швидше виграти, і якомога більше. Ось як описується найпростіша гра у Сервантеса в творі “Повчальні новели”: “Давай зіграємо, – говорить один бродяга, – правила прості: я перемішую колоду, потім тягнемо по одній карті, ти і я, у кого карта більша, той і виграв …”. Так і в політиці: хто має більше переваг, більшу підтримку у народу – той і переміг. Так поступає Франсуа Оланд, стверджуючи, що він забезпечить Франції краще майбутнє:

«D’emblée, le ton est donné: “La France a besoin de changement. Le quinquennat qui s’achève est un échec. Mais François Hollande prévient: “Je ne veux rien promettre que je ne sois capable de tenir. Je connais nos atouts et j’ai confiance dans notre avenir”», http://www.lepoint.fr, 09.04.2012.

У цьому прикладі саме завдяки запозиченню nosatouts(наші козирі) із сфери ГРА у сферу ПОЛІТИКА Франсуа Оландбачить шлях виходу із кризи та шлях до перемоги, подолання усіх перешкод задля покращення умов життя громадян.

«À un mois du premier tour du scrutin, le retour de Nicolas Sarkozy à la fonction présidentielle semble être un atout pour le candidat Sarkozy», http://www.lepoint.fr, 22.03.2012.

Відповідно до правил гри у карти, їх перемішують та роздають гравцям: «Primaires PS: DSK favori, Hollande en embuscade … Que le directeur général du FMI décide de revenir en France pour se présenter et il serait alors assuré d’être désigné comme le candidat du PS. Qu’il choisisse en revanche de rester à Washington et toutes les cartes seraient redistribuées», www.lefigaro.fr, 23.04.2012.

Боротьба, що розпочалася між двома претендентами на пост глави держави (Франсуа Оланд, Ніколя Саркозі) концептуалізується у спортивних термінах як гра між двома футбольними командами, відповідно до визначених правил гри:

«Lematchacommencé à quatre, il semble seresserrerautourdesdeux“grandscandidats», http://www.lepoint.fr, 03.02.2012.

«Ces enquêtes viennent confirmer le fossé entre M. Hollande et Sarkozy d’une part, et tous les autres candidats, à commencer par la candidate du Front national Marine Le Pen et celui du MoDem François Bayrou, présentés début janvier dans nombre de médias comme les autres acteurs potentiels d’un “match à quatre», http://www.lepoint.fr, 28.02.2012.

Учасники змагань переважно “біжать”, “змагаються”, адже “біг” є прототипним видом спорту, якому чи не найбільше відповідає рух уперед:

«Nicolas Sarkozy est challenger. Hollande est en tête : on fait la course pour le rattraper. Et puis on a besoin du report de voix des électeurs frontistes,www.lepoint.fr, 09.02.2012.

«François Hollande et Nicolas Sarkozy se détachent dans les sondages au détriment de François Bayrou et de Marine Le Pen, qui stagnent», http://www.lepoint.fr, 03.02.2012.

«La vague bleue Marine est une vague de fond (…). Marine a de très belles chances d’être au second tour et même de surclasser son adversaire au second tour», http://www.leparisien.fr, 06.03.2011.

«Selon un sondage Ifop publié ce lundi dans France Soir, Dominique Strauss-Kahn reste de loin le candidat préféré des sympathisants de gauche pour les primaires du PS, 43% des sympathisants de gauche le préférant à Martine Aubry et Ségolène Royal», ww.aujourdhui-en-france.fr, 14.02.2011.

«Résultat, les craintes exprimées naguère à voix basse par certains leaders remontent avec force: est-il opportun, dans un tel contexte, d’organiser une compétition interne mal maîtrisée, qui risque, compte tenu du nombre élevé de candidats (une dizaine sont potentiellement sur la ligne de départ, de virer à la foire d’empoigne?», http://www.aujourdhui-en-france.fr, 10.03.2011.

Загалом, концепти “гра” та “спорт” у франкомовному внутрішньополітичному мас-медійному дискурсі метафорично представляють концептуальний вектор суперництва та конкуренції.

Знання когнітивного і культурного контексту, що обумовлює вживання тієї чи іншої метафори – необхідна умова успішного декодування метафор в газетних та журнальних статтях. Проте не менш важливим є лінгвістичний контекст, знання метафоричного синтаксису, особливостей функціонування метафор в дискурсі. Лише поєднання цих двох аспектів дає можливість досягти “метафоричної компетенції” і перейти від розпізнавання метафор в тексті до їхнього розумного використання у витворах мови.

Проаналізований матеріал показав, що чим більш нестабільна ситуація в країні, то тим більша ймовірність використання метафоричних висловів у передвиборчих змаганнях. Метафора в період тотальної політизації як свідомості, так і буденного життя людини, є одним із наймогутніших засобів впливу на мислення та вчинки реципієнта.

ЛІТЕРАТУРА

  1. KasjanJ.Przysłowia i metaforyka potoczna w twórczości Słowackiego. – Toruń, 1966.
  2. Решетарова І. В. Засоби евфемії в масмедійному дискурсі поч. ХХІ ст. [текст] / Ірина Володимирівна Решетарова / Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.15. – Донецьк : Донецький нац. ун-т, 2010. – 20 с.
  3. Lakoff G., Metaphors We Live By / Lakoff G., Johnson M. – Chicago : University of Chicago Press, 1980. – 242 p.
Advertisements

About Україна та Польща: минуле, сьогодення, перспективи

Інститут Польщі
Опубліковано у філологія. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s