Розвиток господарства та форм господарювання Речі Посполитої протягом XVI-XIX століття


УДК 94(4)  С. М. Губеня – студент 2 курсу факультету міжнародних відносин Волинського національного університету імені Лесі Українки

© Губеня С. М., 2012

Роботу виконано на кафедрі міжнародних економічних відносин СНУ ім. Лесі Українки

У статті розглядаються історичні аспекти розвитку господарства Речі Посполитої XVI-XIX століття, приклади та типи ведення господарства. Розкрито роль та значення сільського господарства, як однин з основних секторів економіки. Висвітлено особливості переходу від дрібної господарської діяльності до мануфактурного виробництва.

Ключові слова: господарювання, типи та форми господарювання, розвиток господарства, фільварки, мануфактури.

Губеня С. М. Развитие хозяйства и форм хозяйствования Речи Посполитой на протяжении XVI-XIX века. В статье рассматриваются исторические аспекты развития хозяйства Речи Посполитой XVI-XIX века, примеры и типы ведения хозяйства. Раскрыта роль и значение сельского хозяйства как одного из основных секторов экономики. Высветлены особенности перехода от мелкой хозяйственной деятельности к мануфактурному производству.

Ключевые слова: хозяйствование, типы и формы хозяйствования, развитие хозяйства, фильварки, мануфактуры.

Hubenya S. M. The Development of Economy and Forms of Managing Economy in Rich Pospolyta during XVI – XIX centuries. The article deals with historical aspects of economic development of Rich Pospolyta of XVI – XIX centuries, with the examples and with types of economy managing. The role and importance of agriculture as one of the main sectors of economy are revealed.  The peculiarities of transition from small economic activities to manufacture production are analyzed.

Key words: economy managing, types and forms of economy, development of economy, filwarks, manufactures.

Постановка наукової проблеми та її значення. Господарювання відіграє важливу роль у забезпечені ефективного розвитку економіки і країни в цілому. Процес становлення та розвиток форм ведення господарства Речі Посполитої пройшов декілька етапів, які змінювали економічний лад та спосіб господарювання. На вдосконалення господарства та форми господарювання протягом XVI-XIX століття впливали такі чинники: диференціація регіонів за економіко-географічним положенням, природно-ресурсний потенціал, структура населення, галузева спеціалізація, фінансова забезпеченість, тип соціально-економічного розвитку.

На сучасному етапі є важливо дослідити і проаналізувати діяльність, а також розвиток господарства, його форми у період XVI-XIX століття, що стало міцним фундаментом у становленні сучасної господарської системи Польщі.

Аналіз дослідження із цієї проблеми. Обгрунтування та дослідження прикладів, типів і форм господарювання знайшли достатньо широке висвітлення у працях Б. Коміцької, Я. Секлуціана, М. Очаповського, Я. Н. Куровського i ін. Удосконаленню і конкретизації певної форми і виду господарювання присвячені дослідження А. Таера, П. Ваґнера, С. Оргебранда, E. Янковського, Б. Стружка і багатьох інших. Проте вагомий доробок не заперечує необхідності подальшого дослідження типів господарювання Речі Посполитої та їх впливу на розвиток сучасного механізму господарства і економіки Польщі.

Метою статті є дослідження і обґрунтування ведення господарства у Речі Посполитій протягом XVI-XIX століття, вплив різних зовнішніх і внутрішніх чинників на становлення господарства. Завдання – проаналізувати історичний розвиток форм господарювання та їх вплив на формування секторів економіки а також причини перепрофілювання та переорієнтації господарства на прикладі „Спогадів з Волині, Полісся та Литви” Ю. І. Крашевського.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Сільське господарство – одне з найстаріших і основних секторів економіки, основною метою якого є забезпечення продукцією харчування для безпосереднього споживання людиною або після переробки в харчовій промисловості, а також виробництві промислової сировини (наприклад, рослинних і тваринних волокон, шкіри, ліків) для задоволення інших (непродовольчих) потреб людини [1].

Діапазон поняття «сільське господарство», зміну його ролі у виробництві та вплив на розвиток економічних наук розглядали Антоній Жабко-Потопович, Болеслав Стружек та Францишек Рудницький у статті „Rolnictwo” („Сільське господарство”): „Водночас із господарським розвитком змінилася роль сільського господарства у творенні продуктів споживання. На ранніх етапах продукти споживання вироблялися виключно сільськогосподарськими працівниками; вклад інших економічних галузей, у формі наданих інструментів праці та переробки сільськогосподарських плодів, був незначний. На сьогодні в високо розвинених країнах у створенні сільськогосподарської продукції бере участь, окрім самого сільського господарства, багато інших економічних галузей, а  в кінцевому результаті вироблення споживчої продукції, яка потрапляє до споживача, вклад сільськогосподарського працівника становить (залежно від продукту) всього-на-всього від половини до 1/5; праця сільськогосподарського працівника стала лише однією з багатьох ланок комплексу споживчої економіки. Від сільського господарства значною мірою залежить спосіб життя сільського населення; зокрема це спостерігається в сімейних сільських господарствах (селянських і фермерських), які є найбільш розповсюдженою формою господарювання в сільському господарстві. У селянській економіці сільське господарство було тісно пов’язане з домашнім господарством. У сучасних, повністю комерціоналізованих фермерських господарствах сільське господарство, що є формою підприємства, організаційно та фінансово відділене від домашнього господарства фермера” [1].

Для вивчення сільського господарства використовується комплекс економічних наук, який постійно поширюється. Передусім це ґрунтознавство і сільськогосподарська хімія, рослинництво, обробка ґрунтів і рослин, фітопатологія, тваринництво, ветеринарія, меліорація, сільськогосподарське будівництво, економіка та організація сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарська економіка, аграрна політика, соціологія села тощо. В основі науки про сільське господарство лежать такі природничі дисципліни, як: хімія і біохімія, зоологія і ботаніка, фізіологія і генетика, геологія і фізика, а також технічні досягнення, економіка та організація підприємств, економіка, економічна політика, соціологія.

Сільське господарство до середини XIX століття було головним джерелом доходів і забезпечення харчових потреб для переважної більшості населення і формувало тип економіки певного регіону, про що згадують Антоній Жабко-Потопович, Болеслав Стружек та Францишек Рудницький у своїй праці [1].

Вагомий вплив на розвиток науки про сільське господарство зробив M. Очаповський. Видана у 1835-1857 роках двохтомна праця цього дослідника  „Сільське господарство” (Варшава, 1835), відіграла значну роль у формуванні стилю та змісту праць інших авторів. Науковці, для яких „перо є плугом, а папір ріллею”, традиційно писали підручники за такою схемою: рослинництво, тваринництво і домашня економіка [2].

Ю. І. Крашевський у своїй книзі „Wspomnienia Wołynia, Polesia i Litwy” описує різні приклади господарювання у Речі Посполитій. Розглянемо декілька з них, які мали особливий вплив на розвиток форм і типів господарювання:

1. Оссова Фелінського. „Feliński dostał Ossowę w spadku, miał na niej nadzieję wielkich spekulacyi. Położona w ogromnych lasach, naówczas jeszcze nie tkniętych, które większą część dwóchset kilkudzicsiąt włók obszerności majątku tego zajmowały; –  zdawała mu się nie bez przyczyny zdatną do zasilenia długiego handlu drzewnego, który w owym czasie właśnie się ożywiał. Jakoż zaniedbawszy zwyczajne gospodarstwo, wziął się Feliński szczerze do wyrabiania lasu, balów, klepki, potaszu, najmował ludzi, kupował charcz, zaciągnął długi, a ze wszystkiem chciał sam podołać razem, i pisał Barbarę, ciął las, robił klepkę i tłómaczył Delila, nie bardzo dobrze poszły spekulacye” [3, 29–30].

У 1800 році Фелінський закінчив основні роботи в Оссовій і так писав про неї: „Wioseczkę dziedziczną Ossowę na którą mam dymissyą od matki, oporządzam jak mogę. Skończyłem domek, założyłem ogródek, poprzyrabiałem łanów, pobiłem rowy w miejscach mokrych, poprosto wałenn drogi iw przeszłym roku odgraniczyłem się i okopczyłem, skończywszy szczęśliwie sprawę w Trybunale graniczną, przez lat kilkanaście od mego ojca popieraną. To jest wszystko dobrze” [3, 35].

2. Сирницьке поселення. Ю. І. Крашевський у своїх згадках дуже чітко описував типові поселення Речі Посполитої того періоду. Він пише так, як це бачить, описує всі деталі господарювання, відносин між шляхтою і євреями, простими сільськими людьми. Проблемою розвитку господарства часто були євреї, які скуповували землеволодіння, млини, корчми і ін., не даючи можливості простим селянам вести власне господарство: „Osada ta licząca do 240 dymów szlachty zatrudniającej się rolnictwem, najmem do robót gospodarskich i t. d. siedzi u samego brzegu rzeczki. Wioska P. Skirmunta za mostem, przedzielona od niej rzeką, jest porządnie pod sznur zbudowaną, a nawet nieco wykwintnie osada zaś szlachecka nie ma prawie ulic, każdy w niej mieszka i buduję się gdzie chce na swoim zagonie, każda obórka w inną się stronę obraca, każdy dom gdzieindziej patrzy, każdy dziedziniec w inny bok się otwiera, prawdziwy obraz nieładu i swobody szlacheckiej. Wśród tego Kafarnaum budowli, włóczą się postaci podobne wieśniakom z ubioru a czasem i twarzy, kobiety bose, żółte, chude, dzieci pół nagie – to są wszystko panowie szlachta! Tam i sam wyglądają z pomiędzy chat karczmy, a naprzód dwie najsławniejsze: Łachmana i Chiela, inne walą się ze starości lub ciężko na podporach jak na kulach słoją. Te karczmy są tu dla szlachty, czem dawniej były w miastach Ratusze i Rady, a arędarze mogą się nazwać wielkorządzcami tej osady, bo bez nich nic się nie dzieje” [3, 53-54].

Таких поселень навколо було багато, у яких переважали, в основному, селянські господарства: „W okolicach Sernik kilka jest jeszcze podobnych osad szlacheckich że innych nie wspomnę” [3, 60].

З початку XVIII ст. у Речі Посполитій відбувався процес відродження латифундій і відбудови магнатського господарства, у якому панівною формою господарювання та основним продукційним верстатом був фільварок (з його провідними галузями – зерновим господарством і тваринництвом). Термін „фільварок” [пол. folwark < нім. Vorwerk – хутір] початково (з XIV ст.) означав „поміщицьке господарство” або „невелика садиба аграрно-тваринницького спрямування”. Згодом фільварком почали називати й панський двір або увесь маєток. Аналіз проблеми виникнення та становлення фільваркової системи подано Ю. Гроссманом [4, 74].

Попереднє, – XVII, – століття з його лихоліттями та війнами загально визнається польською історіографією як час занепаду фільваркового господарства. У XVIІІ ст. фільваркове господарство досягло свого розквіту. Це було викликано зростанням попиту на зерно як у Польщі, так і в Західній Європі. Селянське господарство не могло задовольнити його повністю. Шляхта (дворянство) почала активно розгортати своє господарство, збільшуючи насамперед вирощування жита: адже в умовах стрімкого зростання цін на хліб це приносило їй чималі прибутки. Наприкінці XVІІI ст. Польща щороку постачала на Захід по 200 тис. тон зерна. Його везли переважно в Амстердам, найбільший на той час європейський хлібний порт, а звідти углиб Голландії і далі –  до Франції, Англії та інших країн [5, 5].

3. Поліські ліси. Смола й ліс мали широкий попит на південному сході Речі Посполитої, де ґрунт глиняно-піщаний і малородючий. Чи не основним на території Полісся був прибуток від експорту деревини в Центральну та Західну Європу.

„Większa część lasów poleskich składają sosny, i choiny bajrakowate; jedne proste, wysmukłe, i zdatne do wyrobu i handlu, drugie pochyłe, skrzywione, skurczone i na nic prócz opału nie zdatne. Puszcze poleskie w których głębinach kryje się jeszcze wiele zwierza, są już jednak dziś z lepszego drzewa wyniszczone prawie zupełnie, przez ciągłe wyrabianie balów i potaszu. Oprócz sosen, sośnie tu jodła i swirk nad wodami, brzozy w wielkiej ilości osina dąb po lepszych gruntach itd. Ku Wołyniowi tarnina i szypszyna lasy podszywa” [3, 71–72].

Принагідно автор праці „Wspomnienia Wołynia, Polesia i Litwy” згадував про роль бортництва у веденні сільського господарства та про особливості поселень посеред лісової глухомані бідних мазурів, які займалися вирубкою деревини і таким чином винищували поліські ліси.

4. Пінське узбережжя. Важливу роль у розвитку господарювання відігравали річкові порти та річкова торгівля. Як приклад візьмемо Пінське узбережжя, яке здавна славилося не тільки красою, але і як великий центр торгівлі: „Brzeg, najważniejsze w Pińsku miejsce i jedyne w naszym kraju. Tu to przybijają statki z solą, a odbijają z wódką, zbożem, węglami, obręczami i t.d.” [3, 129].

Про відсталість цієї ділянки сільськогосподарської діяльності свідчать слова представника місцевого населення, зафіксовані у „Спогадах…” Ю. І. Крашевського: „Ja ne czełowik, ja pyńczuk. I ztąd zwykle zowią ich nie ludźmi, tylko pińczukami. Ileż to tutaj jeszcze cywilizacya będzie miała do czynienia!” [3, 133].

Розвиток господарства і зайнятість людей у певному його секторі заклали особливості типів господарювання того часу. Їх поділяють на три основні групи:

1) Старозаконний господар: „Pierwszy jest gospodarz starozakonny. Ten trzyma się rutyny starej ślepo i powtarza jak jego przodkowie i jego poddani –  Tak dziad robił a dobrze mu z tem było, na co mam robić inaczej. Nie przyjmuje on żadnych ulepszeń, żadnych nowości, żadnej ryzyki, żadnego wykładu kapitałów, najwięcej jeśli się waży wybić gdzie rów i pomorgować łan.

Starozakonny gospodarz śmieje się z nowych, wierzy we dni, w które siać koniecznie potrzeba i wszystkie zabobony gospodarskie, zna pogodę po znakach i cały rok certuje z kalendarzem berdyczewskim” [3, 88].

2) Господар на двох стільцях: „Gospodarz na dwóch krzesłach. Tak zowię tego, który przeczuciem więcej niż rozumem dzisiejsze ulepszenia przyjmuje, choć nie spełna je rozumie i waha się z zupełnem nachyleniem na tę lub drugą stronę. Ze starymi gospodarzami udaje starego, z nowymi przysłuchuje się i potakuje nowościom. Dom jego jak głowa pół stary, pół nowy” [3, 90].

3) Нео-господар: „Neo gospodarz. Przysięga na Thaera i Kurowskiego, uwielbia Oczapowskiego, wierzy w płodozmian jak w Credo, w merynosy jak w Ewangelią, w paszę sztuczną, jak w zbawienie. Sieje koniczynę, wykę, sporek i t. d. i czy się uda czy nie, powtarza nie zrażony. Na pierwszem zejściu się ze starozakonnym gospodarzem, kłóci się, pluje, dąsa i łaje, lituje się i rusza ramionami. Nie jego to rzecz zastosować się do kraju, w którym żyje, pomyśleć, porozumować, on słucha ojców płodozmianu, patryarchów nowego gospodarstwa, jakby na to poprzysiągł, resztę zaś, to jest skutek, na ich ręce zwierza” [3, 91].

Розвиток дрібного господарського виробництва у містах і селах сприяв виникненню мануфактур — підприємств, заснованих на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Мануфактурна стадія промисловості історично передувала великому машинному виробництву. Існували два типи мануфактур — розсіяна (децентралізована) та централізована. Розсіяна мануфактура ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Робітники у ній, незважаючи на свою просторову відособленість, були пов’язані поділом праці: одні робили із сировини напівфабрикат, інші доводили його до необхідної кондиції. Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва.

Початкові форми мануфактури — це переважно дрібні підприємства, в яких поділ праці у процесі виробництва відігравав уже значну роль, панувала ручна ремісницька техніка, а в деяких галузях почалася механізація виробничих процесів. Такі мануфактури були попередниками розвинених мануфактур, перехідною формою від дрібного господарювання до мануфактурного. Поява їх у найважливіших галузях промисловості свідчила про господарський розвиток та початок мануфактурного періоду у Речі Посполитій: „Mamy już w kraju fabryki sukna, cukru, papieru, płócien, ale dotąd machiny sprowadzają się Anglii lub Rossyi – u nas mało jeszcze w tym rodzaju tworzy. Czekamy na szkołę Połytechniczną. Gorzelnie jedne, bardziej nad inne zakłady, z zastosowaniem do miejsc, udoskonalają się” [3, 198].

Висновки. Чималий обсяг опрацьованого матеріалу та нова орієнтація наукових зацікавлень та досліджень у сфері історії господарського розвитку Речі Посполитої відкриває нові знання щодо форм і типів господарювання. Становлення господарства залежало від диференціації регіонів за економіко-географічним положенням, наявністю певних природних ресурсів, структури населення, галузевої спеціалізації, фінансової забезпеченості, типу соціально-економічного розвитку. Проведений аналіз розвитку волинського та поліського господарювання у період XVI-XIX століття на прикладі твору Ю. І. Крашевського “Wspomnienia Wołynia, Polesia i Ltwy” став ще однією важливою ланкою у вивченні формування господарства Речі Посполитої.

Література

  1. Żabko-Potopowicz A., Strużek B., Rudnicki F. Rolnictwo – режим доступу: http://biznes.pwn.pl/haslo/3968575/rolnictwo.html
  2. Jastrzębowski. W. „Więcej Bóg ma niż rozdał…”. O wystawie „Druki gospodarskie” w Bibliotece Uniwersyteckiej w Poznaniu / Uniwersytet im. Adama Mickiewicza (styczeń/luty 2005) – режим доступу: http://lib.amu.edu.pl/klaster/images/Schematy/wiecej_ma.doc
  3. Kraszewski J. I. Wspomnienia Wołynia, Polesia i Litwy. – Wilno, 1840. – 230 s.
  4. Гроссман Ю. М. Деякі спірні питання виникнення фільварково-панщинної системи у Речі Пос- политій // Українське слов’янознавство. – 1971. – №4. – С.74–75.
  5. Kula W. Czynniki gospodarcze w polskim procesie dziejowym. – Warszawa, 1966. – S. 5.
Advertisements

About Україна та Польща: минуле, сьогодення, перспективи

Інститут Польщі
Опубліковано у політологія. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s