Прямі іноземні інвестиції в країнах із перехідною економікою ( на прикладі Польщі)


УДК 336.114(438) Галина Коваль – старший викладач

кафедри міжнародних економічних відносин Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

© Коваль Галина, 2013

Проаналізовано шляхи та механізми трансформації польської економіки. Висвітлено та охарактеризовано основні етапи реформ та їх результати. Проаналізовані етапи за механізми лібералізації руху капіталу у Республіці Польща. Розглянуто роль, обсяги та динаміка прямих іноземних інвестицій  в Польщу та проаналізовано вплив прямих іноземних інвестицій на польську економіку. Висвітлено роль процесу кластеризації в польській економіці та місце у ньому малих та середніх підприємств. Розглянуто вплив глобальної економічної кризи на польську економіку та шляхи запобігання проникнення кризових явищ у неї.

Ключові слова: прямі іноземні інвестиції, інвестиційна діяльність, інвестиційний клімат, технологічний розрив, сучасні технології, конкурентоспроможність.

Коваль Галина. Прямые иностранные инвестиции в странах с переходной экономикой (на примере Польши). Проанализированы пути и механизмы трансформации польской экономики. Освещены и охарактеризованы основные этапы реформ и их результаты. Проанализированы этапы и механизмы либерализации движения капитала в Республике Польша. Рассмотрена роль, объемы и динамика прямых иностранных инвестиций в Польшу и проанализировано влияние прямых иностранных инвестиций на польскую экономику. Освещены роль процесса кластеризации в польской экономике и место в нем малых и средних предприятий. Рассмотрено влияние глобального экономического кризиса на польскую экономику и пути предотвращения проникновения кризисных явлений в ней.

Ключевые слова: прямые иностранные инвестиции, инвестиционная деятельность, инвестиционный климат, технологический разрыв, современные технологии, конкурентоспособность.

GalynaKoval.Direct foreign investments in countries with transitional economy ( on the example of Poland). Ways and mechanisms of transformation of the Polish economy are analysed. The basic stages of reforms and their results are reflected and described. The stages and  mechanisms of  capital flow liberalization in Poland were analysed.The role, value and dynamics of the foreign direct investment in Poland and its exerted influence on the its economy devevopment was considered. The role of clusterization process  in the Polish economy and place ofsmall and medium enterprises in it was given. The influence of global economic crisis on the Polish economy and the ways of crisis prevention was considered.

Key words: foreign direct investment, investment activity, investment climate, technological gap, modern technologies, competitiveness.

Постановка наукової проблеми та її значення. Інвестиційна діяльність – визначальний фактор економічного росту будь-якої країни. Тому питання її активізації є особливо актуальним для країн Центральної та Східної Європи на сучасному етапі. Світовий досвід показує, що країни з перехідними економіками не здатні були вийти з економічної кризи без залучення й ефективного використання іноземних інвестицій. Адже іноземні інвестиції,акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, так і виступають каталізатором утворення внутрішніх ринків товарів і послуг. Зокрема, особливо актуальним є вивчення зв’язку між припливом прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в економіку й структурними зрушеннями в ній, що зумовлюється швидкими темпами зростання й розвитку транснаціональних компаній (ТНК) і посиленням процесу реструктуризації світової економіки.

Аналіз останніх досліджень цієї проблематики. Аналізу міжнародної інвестиційної діяльності присвячено ряд фундаментальних праць Дж. Мілла, А.Маршалла, Дж. Кейнса, Е. Хансена. Р.Харрода, М.Фрідмана та І.Шумпетера та ін.. На сучасному етапі вплив іноземних інвестицій на економіку країни досліджується у працях таких авторів, як: А.Шакіна [4], М.Чечетов[5], В.Борщевський [1,2] та багато інших. Незважаючи на появу великої кількості літератури, присвяченої цій проблемі, на наш думку, продовжує існувати безліч питань, пов’язаних з неоднозначною роллю іноземного капіталу в розвитку країни – реципієнта інвестицій та питання взаємозв’язку процесів іноземного інвестування та економічного росту країни.

Не обійшли ці процеси й країни Центральної та Східної Європи, що стали в кінці 1980-х років і на початку 1990-х років на шлях демократичних перетворень і повернення до ринкової моделі економіки. У стратегії економічних реформ цих країн на залучення іноземного капіталу відведена одна з головних ролей, акцент робить на прямі іноземні інвестиції.

Мета і завдання статті. Метою статті є дослідження ролі, обсягів та динаміки прямих іноземних інвестицій  в Польщу та аналіз впливу прямих іноземних інвестицій на польську економіку. До основних завдань належить визначення каналів переміщення через іноземні інвестиції сучасних технологій, формування їх ролі у модернізації польської економіки.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження.  Економіка Польщі є взірцем вдалої трансформації. Саме Польща була першою з країн «Нової Європи», яка законодавчо прийняла програму ринкових реформ після приходу до влади в 1989 р. уряду Тадеуша Мазовського, сформованого  «Солідарністю».

З 1 січня 1990 р. почалося виконання програми радикальних реформ, спроектованих командою економістів під керівництвом Лешека Бальцеровича, який зайнявши посаду віце – прем’ єра очолив виконання програми економічних перетворень, що пізніше одержала назву «шокова терапія». Цей план передбачав звільнення від регулювання урядом цінової політики, децентралізацію та приватизацію економіки. У результаті виник вільний ринок, національний валовий продукт почав збільшуватись на кілька відсотків щорічно, була вирішена проблема інфляції, яка ще в 1989 р. становила майже 700%%, а у 2011 р. знизилася нижче 4%.

Важливе значення для ефективного економічної реформи було також, що наприкінці 90-х років у Польщі  було проведено адміністративну реформу, в результаті якої замість 49 воєводств було створено 16. В ході цієї реформи було здійснено передачу багатьох владних повноважень, включаючи фінанси на місця.

Також особливо потрібно відзначити що Польща вже у 1989 році поставила перед собою дві стратегічні цілі: членство у НАТО та ЄС, які нині реалізовано. У прагненні досягнення цілей уряд Польщі сам провів ініціативу і вже 26 січня 1991 р., майже за рік до підписання Угоди про асоціацію у Польщі було створено спеціальну інституцію Уповноваженого уряду з питань євроінтеграції та закордонної допомоги, до завдань якого належали: гармонізація та координація адаптаційних та інтеграційних процесів Республіки Польща з ЄС та здійснення контролю за перебігом цих процесів; ініціювання та організація робіт, а також заходів, що мають на меті створення умов для інтеграції Польщі до ЄС, особливо у сфері економіки, права та інституційно-організаційній сфері; координування заходів пов’язаних із отриманням та використанням допомоги із-за кордону. [1]

Польська програма реформ була підтримана фінансовою допомогою Заходу – у вигляді позики МВФ у 700 млн. дол.., позики Банку Міжнародних Розрахунків (Швейцарія) у 215 млн. дол., стабілізаційного фонду в 1 млрд. дол. Усіх країн ОЕСР.

У підсумку перший стабілізаційний етап польських реформ завдяки стислим строкам був проведений оперативно і досить безболісно. Наступний етап програми – здійснення структурних перетворень, що тривають і зараз, безумовно є значно тривалим процесом, де головні завдання – це перетворення промисловості, формування фондового ринку, реформа фінансово – банківської системи й утворення ринкових структур.

І хоча спочатку усі країни перехідної економіки мали схожі умови, Польща досягла набагато більшого успіху, порівняно з іншими. Завдяки радикальним суспільно-економічним трансформаціям, сьогодні вона може пишатися економікою з переважною часткою приватного сектора та інституційною інфраструктурою, що швидко розвивається.

В країні спочатку надавалась перевага залученню стратегічних інвесторів, у тому числі і іноземних, а також фондовому методу продажу державних активів. Напочатку програми розроблялись для переговорів з іноземними інвесторами.  Однак з відомих причин іноземні інвестори з великою обережністю приходять на ринки, де домінує політична і економічна нестабільність.

Першопочатково влітку 1990 польський уряд планував приватизувати біля 20 підприємств у другій половині року. Але восени плани значно були скоректовані. У цей час держава продає акції п’яти великих компаній та чотирьох дрібних.

Особливих успіхів Польща досягла у сфері малої приватизації. Створювалися нові приватні підприємства, зазвичай у формі товариств або компаній з обмеженою відповідальністю, що належали переважно польським громадянам. Це були, як правило, невеликі але ефективні підприємства, так і фабрики, майстерні торгові компанії і фірми у сфері послуг. До кінця 1990 р. в руках приватників було приблизно 40% підприємств роздрібної торгівлі , близько 60% підприємств громадського харчування та 50% комерційних банків.[2]

У 1991-1992 рр. було приватизовано шляхом акціонування 13 підприємств. Частина підприємств мала бути ліквідована. Широко застосовувалася оренда підприємств трудовими колективами,а також їх продаж вітчизняним і зарубіжним фірмам. Серед промислових підприємств переважали дрібні з числом зайнятим до 5 чоловік. Діяльність малих підприємств була пов’язано із дерево – і металообробкою, харчовою і  швейною промисловістю. У приватному секторі було зайнято майже половину працівників. Зоною найбільшої експансії у 1991 році стала торгівля. Так у роздрібній торгівлі питома вага приватних магазинів становила 75%. [3]

У Польщі на сучасному етапі у приватному секторі виробляється майже 70% вітчизняного валового продукту. Він забезпечує понад 70% робочих місць професійно активних поляків у країні.[4]

Також слід зазначити успіхи Польщі на шляху трансформації своєї економіки, були також досягнуті успіхи завдяки діяльності малих і середніх підприємств (МСП) і початку в країні процесу кластеризації економіки. Сьогодні в Польщі налічується більш 2,5 млн. підприємств, 99,8% з яких це МСП, що є стержнем польської економіки. Вони надають роботу більш ніж 7 млн. людей(понад 2/3 робочих місць).

Малі і середні підприємства забезпечують 50 % польського ВНП, 50% експорту а також 60 % імпорту країни. [5]

Розвиток ділової активності Польщі в новому столітті став доволі складним через різноманітність явищ і нових інститутів, що впливають на цю активність. Організації, що діють на підтримку польського підприємництва працюють на локальному, регіональному і національному рівнях.

Останнім часом відбувається швидка зміна профілю діяльності організації підприємств, оскільки втративши функції представництва, вони почали працювати на комерційній основі, концентруючись на впровадженні кластерного підходу в розвитку економіки. Інтерес до реалізації кластер них ініціатив і формування кластерів в Польщі постійно динамічно зростає. Так у 2012 році вже існувало 223 кластери та кластерні ініціативи. Сьогодні деякі з них визначаються як сформовані інноваційні промислові кластери. Процеси кластеризації відбуваються практично в усіх регіонах Польщі. Найбільшу кількість цього типу підприємств у галузі управління виробництво було зареєстровано в Мазовецькому і Великопольскому воєводствах. Сектори в яких вже працюють індифіковані кластери тісно зв’язані з регіональними можливостями і специфікою.

Серед міст, які у Польщі вважаються інноваційними можна виділити такі, де найефективніше діє практика функціонування кластерів.

Так кластер промислової автоматики та управління міста Гданськ охоплює 57 підприємств, з яких майже 22 фірми займаються виробництвом, 19 фірм пропонує послуги в розрізі здійснення проектних робіт, у той час як інші фірми відповідають за торгівлю. Таким чином майже 2200 осіб знайшли місце роботи у даному секторі. Будівельний кластер  у Свєнтокшиському воєводстві  охоплює близько 60 будівельних організацій. Балтійський енергетичний кластер охоплює значну територію Польщі (від Ромаліна через Поморське воєводства та Східну територію Вармінсько – Мазурського воєводства). Головною метою даного кластера є виробництво теплової електроенергії на підставі сонячної електроенергії; гідроенергії та вітрової електроенергії).

На сучасному етапі існує багато бар’єрів кластеризації економіки Польщі, але навіть враховуючи існуючі перепони на шляху кластеризації, все ще існуючий брак порозуміння в деяких місцях важливості об’єднання зусиль, розвиток кластерної політики в Польщі вражає своєю динамічністю.

З метою покращення загальних умов здійснення економічної діяльності в рамках кластерів у Республіка Польща створюють центри обслуговування підприємців, розробляються спрощенні механізми обслуговування підприємців, вдосконалюється система підвищення працівників, тощо.

Мотивацією для створення кластерів на території Польщі  є координування та підтримка органами державної влади діючих інституцій у здійсненні ними інноваційної діяльності. Формування відповідного каталогу (бази даних) науково – дослідницьких проектів та досягнень, а також пропонування органами державної влади повного спектру інформації для розвитку інноваційних фірм на території республіки Польща. Підприємства, які входять до конкретних кластерів, налагоджують також співробітництво за кордоном.

Міжнародні інвестиційна позиція Польщі відіграє важливу роль у визначенні зовнішньої та внутрішньої політики держави. Перші роки трансформації польської економіки не були вдалими для залучення іноземних інвестицій. Однак послідовне впровадження ринкових реформ  та реструктуризаційних процесів в економіці, відчутне покращення макроекономічних показників, а також економічного законодавства, стабілізація зовнішньої та економічної політики. Поступово з року в рік, збільшувався обсяг іноземних інвестицій в польській економіці. Приплив іноземних інвестицій, які надійшли до кінця 2010 року становила 9110 млн. дол. (табл. 1) [6]

Таблиця 1

Динаміка прямих іноземних інвестицій в Польщу (млн. дол.) *

Роки

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

Річний обєм ПІІ 2830 1491 2510 5197 5678 9674 7891 10801 7118 6064 6420 12873 7724 15741 16674 10970 6702 9110

*Джерело: Головний державний статистичний офіс Польщі

Рекордним стосовно залучення прямих інвестицій був 2000 рік і становив 20,7% сукупної вартості інвестиційних витрат у Польщі. Іноземні інвестори інвестували приблизно10,6 млрд. $. Було це на понад 2 млрд. $ більше ніж у 1999 р. (зростання на 34%), у результаті чого Польща укріпилася на позиції лідера у Центральній і Східній Європі.

У 2000 р. було залучено 85 великих інвестицій, що складало близько 4% інвестицій в Європі(8 місце в Європі). Число проектів виросло на 25 5 ( у Європі на 5), що спричинило залучення інвестицій до спеціальних економічних зон (СЕЗ) – податкові пільги в обмін на інвестиції.

У списку найбільших закордонних інвесторів, розробленому PAIZ, опинилися 903 фірми з 34 країн світу, які розмістили щонайменше 1 млрд. $ Слід зазначити, що 60% іноземного капіталу розміщено в товариствах, які належать до іноземного капіталу, а тільки 7% капіталу потрапило до товариства із незначною закордонною часткою.

Потрібно зауважити, що велика частка ПІІ концентрується в більшості традиційних трудомістких і сировинних галузях. Тільки 5% інвестицій розміщено в промисловості машин і обладнання, а також машин і апаратури. Іноземний капітал розміщується в галузях, де домінує проста промислова переробка, або у фінансових послугах і торгівлі, і лише незначна кількість іноземних інвестицій – у промисловості великої техніки.

Закордонний капітал у Польщу надходить з ЄС та США. Він залучається до індустріальних регіонів, з розвиненою технічною, фінансовою і суспільною інфраструктурою, а не до регіонів із низькою ефективністю господарювання і високим безробіттям, що є негативною рисою для розвитку польської економіки.

Перший десяток найбільших інвесторів – це France Telecom, Fiat, Citibank, RAO Gazprom, Vivendi, United Pan-Europe Communications, UniCredio Italiano, Bayerishe Hypo – und Vereinsbank AG oraz General Motors Corporation.

Звичайно,згідно з польським законодавством, на деякі види господарської діяльності іноземному інвесторові необхідно отримати концесію. До таких видів діяльності належать, наприклад, пошук і видобуток корисних копалин, переробка і продаж дорогоцінних металів, виробництво,розлив і очистка спирту. Сферою закритою для іноземних інвесторів є лотерейні ігри і лотереї.

Іноземний капітал впливає на розвиток інноваційності  та на виникнення в країні глобальних технологічних рішень, але частка іноземних інвесторів у сукупності витрат на інновації є низькою. До Польщі переносилися в перший період готові технологічні рішення, оскільки польська економіка не була готова до поглинання ринком сучасних технологій. Використовували конкурентну перевагу і знання, вироблені на материнських ринках, а інноваційні рішення привозили з країни походження капіталу.

Тільки нечисленні закордонні фірми враховували потребу ведення інноваційної діяльності та діяльності у сфері наукових досліджень і розвитку Польщі, що дає шанс на майбутнє і дасть змогу розглядати Польщу як місце локалізації інновацій та діяльності наукових досліджень і розвитку.

Звичайно, на сучасному етапі розвитку Польщі є певні зрушення. Нові технологічні та організаційні рішення, що приймаються в фірмах із іноземним капіталом (наприклад, автомобільної, цементної, кондитерської і фармацевтичної промисловості), поступово проникають до різни секторів економіки і сприяють створенню тісних технологічних, кооперативних союзів. Завдяки тому швидкими темпами просувається комп’ютеризація виробничих процесів, навчання працівників і ,як наслідок, усе  більше фірми, які діють у Польщі, отримують міжнародні сертифікати якості ISO-900.[6]

Завдяки сучасним інструментам управління, а також найновішим технологіям багато польських фірм лідирують на ринку, виробляють продукти за міжнародними стандартами і змагаються з позитивними результатами із закордонними виробниками.

Підбиваючи підсумки, можна зазначити, що проблема іноземного капіталу в економіку Польщі залишається надзвичайно актуальною, особливо в контексті загострення на ринках капіталу.

Вважаємо, що в наступних роках ПІІ повинні суттєво впливати на технологічну перебудову і модернізацію польської економіки, прискорюючи процес консолідації і об’єднання окремих фірм у великі та потужні за капіталом і продуктами групи.

Варто також наголосити на тому, що сьогодні  у Польщі створено потужний інтегрований та чітко структурований фінансовий ринок.

Зауважимо також, що фондовий ринок Республіки Польща перебуває на досить високому рівні розвитку,що зумовлено вчасно здійсненими кардинальними економічними реформами у 1980-90 рр. минулого століття(які,зокрема, передбачали докорінні зміни фінансової системи країни зі створенням необхідних елементів інфраструктури та реформами, що були здійсненні під час підготовки до вступу до ЄС.

Лібералізація фінансового ринку. Перш за все, стосувалася збільшенням швидкості обігу капіталу, створення  умов спільного ринку фінансових послуг, гармонізації нагляду за банками та страховими компаніями, лібералізації обігу цінних паперів.

Лібералізація  руху капіталу у Польщі почалася у середині 1991 р. з прийняття законів, які скасували більшість обмежень з припливу ПІІ і лібералізували портфельні інвестиції неризедентів. Починаючи з 1992 р., була проведена лібералізація потоків, чутливих до процентної ставки. До 1995 р. був лібералізований тільки приплив капіталу. З 1995 р. почалося прискорення лібералізації.

У 1996-1997 рр. Міністерство фінансів ухвалило проведення лібералізації деяких потоків капіталу.

У листопаді 1996 р. Польща отримала членство в ОЕСР. Необхідно було усунути усі обмеження, пов’язані з капіталом до кінця 1999 р.

Загальна послідовність підходу усунення обмежень щодо руху капіталу з 1991 по 2002 рр. наступна:

–         Лібералізація припливу ПІІ і казначейських цінних паперів;

–         Лібералізація довгострокових портфельних інвестицій(спочатку припливу, потім відтоку разом з відтоком ПІІ), а також довгострокових кредитних потоків;

–         лібералізація короткострокового руху капіталу (спочатку припливу, потім відтоку) і операцій з деривативами.

Основний захід регулювання польської влади у відповідь на зростаючі загрози, пов’язані з лібералізацією потоків капіталу, – це поступовий перехід до більш гнучкого обмінного курсу, кульмінацією якого стало запровадження режиму «вільного плавання» в 2000р. Тут вирішена проблема неможливості поєднання трьох цілей – стабільності обмінного курсу, мобільності капіталу і монетарної автономії, через запровадження «вільного плавання» польської валюти.

Також було розроблено й адаптовано до європейських норм законодавчу базу розвитку фондового розвитку. Було прийнято низку нових законодавчих актів, що врегульованих питання функціонування фінансового ринку, які ґрунтуються на останніх Директиви ЄС. Це насамперед Закони «Про нагляд за фінансовим ринок» (від 29.07.2005 р.), «Про відкриту підписку та умови введення фінансових інструментів» (від 29.07.2055 р.), «Про відкриту підписку та умови ведення фінансових інструментів до організованої системи обігу та публічні товариства» (від 29.07.2005 р.), «Про нагляд за ринком капіталом» (27.05.2005р.). [7]

Лібералізація руху капіталу в Польщі здійснювалася послідовно і прагматично. Вона ґрунтувалася на суворій послідовності, пов’язаній з виконанням певних структурних стабільність фінансового сектора) і макроекономічних передумов. Зокрема, лібералізація починалася з поступового підвищення гнучкості обмінного курсу і продовжувалася довгостроковим зниженням інфляції та спреду процентних ставок.

Загальна логіка лібералізації капіталу в Польщі може бути відображена так:

– лібералізація припливу ПІІ;

– зниження спреду процентних ставок і підвищення гнучкості обмінного курсу;

– лібералізація довгострокових портфельних інвестицій (спочатку приплив, потім відтік разом із відтоком ПІІ), довгострокові кредитні потоки;

– плаваючий обмінний курс;

– лібералізація короткострокових рухів капіталу (спочатку приплив, потім відтік), операцій з деривативами.

Інвестиції багатонаціональних банків у польську банківську систему мали різні форми. Для 1990-192 рр. характерне створення акціонерних спілок з переважною участю закордонних інвесторів, проте відділів закордоннях банків у цей час було створено небагато. В 1993-1994 рр. процес утворення банків із закордонним капіталом та його проникнення у банки було свідомо сповільнено, щоб тим самим зберегти конкурентні позиції польських установ. Однак у 1995-1998 рр. закордонні інвестори повністю захопили ініціативу, створивши 10 нових банків і проникнувши в кілька нових банків, які потребували поповнення капіталу. З 1999 р. згідно із зобов’язанням, взятими Польщею при вступі до ОЕСР, ліквідовано формальні обмеження, що стосувалися можливостей створення відділів закордонними банками.

Попри глобальну економічну кризу Польща стало однією країн ЄС, що майже не відчула негативних наслідків цього явища. Це зумовлено тим, що із самого початку Польща вела доволі стриману політику і приплив іноземних кредитів у фінансову систему країни був обмежений. До початку кризи закордонні позики становили лише 15,7 % зобов’язань кредитних установ Польщі. Польські фінансові установи працювали, спираючись, насамперед, на внутрішні ресурси – депозити компаній і приватних осіб  у національній грошовій одиниці. Д початку кризи в іноземній валюті в Польщі було видано тільки 27% позик. Значну їх частину становили іпотечні кредити у швейцарських франках. Крім того, влада Польщі спромоглася утримати комерційні банки від роздачі кредитів ненадійним позичальникам і ризикованої гр. и на ринках цінних паперів США та Європи.

Коли вибухнула криза, з’ясувалося, що польська модель виявилася набагато стійкішою. Польські банки також зіткнулися з труднощами, але набагато меншого масштабу у порівнянні з іншими країнами. Частка проблемних і сумнівних позик зросла з 4,%(на 1 вересня 2008 року) до 6,9%(на 1 листопада 2009 року). При цьому фіну станови залишилися прибутковими. У І півріччі вони заробили PLN4,3 млрд. (близько $1,5 млрд. за поточним курсом). За це самий період вкладення кредитних коштів в економіку збільшилися на 3,7% ( з урахуванням поправок на зміну валютних курсів). Нові кредити на суму до PLN4млн. і строком від одного до п’яти років у жовтні видавалися за початковою ставкою 7% річних (на 0,9 процентного пункту нижче, ніж рік тому). Недобросовісні позичальників Польщі – здебільшого компанії, 10,9% надані їм кредитів віднесено до проблемних. Приватні особи повертають кредити набагато краще(частка поганих позик лише 5%). І зараз польські банки охочіше кредитують фізичних,ніж юридичних осіб.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок. Чітке і означене визначення керівництвом Польщі стратегічного напрямку розвитку країни, своєчасна ініціатива щодо інтеграційних процесів, підкріплена реальними діями щодо виконання взятих зобов’язаних за угодами з ЄС, поступова лібералізація ринку відкрила  двері для швидкого те ефективного розвитку малого та середнього бізнесу, приватизаційних процесів, відбулась лібералізація фінансового ринку, банківського сектора.

Польща на сьогодні менш, в порівнянні з іншими країнами Європейського Союзу, потерпає від кризи. Польська економіка була більше підготовлена до цього явища. По-перше, банківська система виявилася досить міцна, з серйозними валютними резервами. Вона не знає такого явища, як неповернення кредитів і депозитів. Окрім того, в Польщі спостерігаються останніми роками зростання порядку п’яти-шести відсотків. Звісно, сьогодні деякі галузі відчувають проблеми, зокрема будівництво, металургія, суднобудування. Але крім того, польський уряд має антикризову програму.

Список використаної літератури

  1. Бесараб М.Б. Досвід європейської інтеграції Польщі; перспективи для України: автореф. Дис. На здобуття наук. Ступеня канд.. політ. Наук: спец.21.01.01 «Основи національної безпеки держави/ М.Б. Бесараб. –Київ, 2004. -22с.
  2. Гатлиб М. Бухгалтерский учт в услових рыночной экономики Польши. –www. Polska.ru
  3. Матыцис С. Экономическая политика переходного периода в Польше// Вопрос экономи. -1992. -№3. –с.40-45.
  4. Білоченко А.М. Розвиток фінансового ринку республіки Польща / Білонченко А.М.// Фінанси України. – 2007. -№5. –с.86-96.
  5. Конвергенція економічних моделей Польщі та України. Монографія./За ред.. Д.Г. Лукяненко, В.І. Чужиков, М.Г. Возня ті ін.. – К.:КНЕУ,2010. -719 с.
  6. Головне статистичне управління Польщі[Електронне ресурс]. Режим доступу: http:www.stst.gov.pl/gus
  7. Борковські О., Клепка М., Матусяк К., Стшельц Є. Інтсрументи підтримки інноваційності малих і середніх підприємств: досвід Польщі та Європейського Союзу. Монографія. –Познань/Київ: Варшавський університет економіки та менеджменту, 2009.-186 с.
Advertisements

About Україна та Польща: минуле, сьогодення, перспективи

Інститут Польщі
Опубліковано у політологія. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s