Володимир Бончковський – речник польсько-українського культурного зближення


УДК 821.161.1’09 Ольга Яручик – кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янської філології Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки

© Яручик Ольга, 2013

У статті висвітлюється роль видатного польського публіциста В. Бончковського у налагодженні польсько-українських взаємин у міжвоєнному двадцятилітті. Наголошується на його ідеологічних поглядах, що знайшли своє відбиття на сторінках редагованих ним часописів.

Ключові слова: громадська думка, діалог культур, полеміка, обмін поглядів, порозуміння, публіцистика.

Яручик Ольга. Владимир Бончковський – спикер польско-украинского культурного сближения. В статье освещается роль выдающегося польского публициста В. Бончковського в налаживании польско-украинских отношений в межвоенном двадцатилетии. Отмечаются его идеологические взгляды, которые нашли свое отражение на страницах редактируемых им журналов.

Ключевые слова: общественное мнение, диалог культур, полемика, обмен взглядов, понимание, публицистика.

Yaruchyk Olha. Volodymyr Bonchkovskiy is a speaker of Polish-Ukrainian cultural approach. In the article the role of the prominent Polish publicist V. Bonchkovskiy in adjusting of the Polish-Ukrainian mutual relations in intermilitary period of twenty years is illuminated.

It is marked his ideological looks that were reflected on the pages of the magazines edited by him.

Key words: public opinion, dialogue of cultures, polemic, exchange of looks, understanding, publicism.

Постановка наукової проблеми та її значення. Ще донедавна Володимир Бончковський належав до забутих представників польської політичної думки першої половини XX ст., адже про цього визначного суспільно-культурного, громадсько-політичного діяча, публіциста, історика, літератора та україніста написано небагато [1]. На жаль, жодних відомостей про нього ми не знайдемо ні в книжці ,,Хто ким був в ІІ Речі Посполитій” [2], ні в ,,Польському біографічному словнику” [3], лише гасло в „Енциклопедії українознавства” [4,157].

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. Ім’я Володимира Бончковського та характеристика його поглядів з’являється в дослідженнях, що стосуються національної політики ІІ Речі Посполитої [5] та історії прометеївського руху [6, 87–93]. Про його життєвий, науковий та видавничий шлях вже сьогодні можна дізнатись з публікацій Б. Осадчука, О. Гнатюк, О. Рубльова, В. Комара, М. Генник.

Мета статті – дослідити роль Володимира Бончковського в формуванні українсько-польських взаємин у літературному та суспільно-публіцистичному плані.

Виклад основного матеріалу й обгрунтування отриманих результатів дослідження. Володимир Бончковський належав до видатних польських публіцистів міжвоєнного періоду, котрі займалися східними проблемами Речі Посполитої. Починав як знавець польсько-українських стосунків і російської політики. Ще у студентські роки (студіював право, а також соціологію та англійську мову у Варшавському університеті) Володимир Бончковський належав до засновників академічного кола імені Петра Скарги. Під час навчання молодий публіцист отримав працю у Східному інституті у Варшаві, який був створений 1925 р. Це був перший польський науково-дослідний заклад, який вивчав проблеми Східної Європи, Близького та Далекого Сходу. Використовуючи присутність студентів з різних навчальних закладів на лекціях у Східному інституті, Бончковський виступив з пропозицією заснувати Молодіжне Сходознавче товариство (Orientalistyczne Koło Młodych). Згодом воно було створене як міжнародна організація, яка намагалася служити ідеологічному зближенню представників молодого покоління народів, поневолених Радянським Союзом.

Завдяки ініціативі Володимира Бончковського 1930-го р. побачив світ квартальник ,,Wschód-Orient”, на сторінках якого порушувалося питання меншин, що мешкали в Радянській Росії. Редактором першого числа „Wschód-Orientu” був Єжи Ґєдройць, а від другого числа до кінця існування часопису (1939 р.) В.Бончковський. Від початку створення цього видання до появи „Biuletynu Polsko-Ukraińskiego” у журналі „Wschód-Orient” було поміщено 16 статей українських авторів: М.Ковалевського, І.Липовецького, Р.Смаль-Стоцького, Є.Маланюка та інших українських і польських авторів, що писали на тему польсько-українських стосунків.

Зацікавлення меншинами та східною проблематикою обумовило заснування Бончковським нового часопису – „Biuletyn Polsko-Ukraiński”, в якому було вміщено статті, де пропагувалися політичні думки Ю.Пілсудського щодо українсько-польського поєднання з елементами федералізму.

Окрім праці над часописом Володимир Бончковський був причетний до Прометеївського руху (1921) [7, 28–54], який проголошував ідею єдиного антимосковського визвольного фронту всіх уярмлених Москвою народів. На той час у Галичині вже існував політичний напрямок, який сповідував ідею інтегральної боротьби з Росією, спираючись на Захід і сусідні з Україною західні держави. Головним представником його був редактор львівського місячника „Вісник” Дмитро Донцов. Не було випадковим, що і “na emigracji orędownikami zbliżenia z Polską i rzeczowej debaty o stosunkach polsko-ukraińskich byli m. in. gen. Pawło Szandruk i Mykoła Liwyckyj – wybitni ukraińscy działacze ruchu prometejskiego” [8, 223].

Заанґажованість редактора „Biuletynu” у „східній” проблематиці, зокрема ідеї польсько-українського примирення, викликала роздратування з боку польських націоналістів. На закиди в українофільстві Володимир Бончковський відповідав: „Nie jesteśmy ukrainofilami. Nie podoba się nam bynajmniej obecny stan rzeczy w społeczeństwie ukraińskim, nie roztkliwiamy się nad obrazem stepu, futoru czy sadu wiśniowego (…) Stoimy na tem stanowisku nie dla tego, byśmy wpadając w jaskrawy utylitaryzm i w skrajny egoizm narodów-polski, nie wierzyli w możliwość istnienia (bardzo rzadką!) miłości bezinteresownej, w “dobro bez Boga”, w spawiedliwość stratoferyczną. Rzeczy te, wbrew wszystkiemu, istnieją i istnieć będą…” [9, 84–85]

Далі публіцист ставить слушне питання і відразу ж дає відповідь:

„Kim wobec tego jesteśmy? Co nas z zagadnieniem ukraińskiem wiąże i porozumiewanie się z Ukraińcami ułatwia lub wręcz umożliwią? Odpowiemy krótko i węzłowato – współczesność (…) Ta współczesność, której rysem najznamienniejszym jest doktrynerstwo praktyczne i zerwanie z doktrynerstwem abstrakcyjnym, dążenie do oparcia wszelkich porozumiewań się, zwłaszcza politycznych, na surowej bazie interesu rzeczywistego i egoizmu niezasłoniętego listkiem figowym fałszu. Jedynem zródłem nasej aktywności na terenie zagadnień narodowościowych Rzplitej jest należycie, realnie pojęte Dobro i Honor Polski. I nic w zasadzie więcej”[9, 88].

Так, В. Бончковський не був українофілом [10], але він належав до малочисельного кола польських публіцистів та інтелектуалів, які дивилися на Україну як на країну з давньою християнською культурою і вважали українців, що проживали на території Польщі, за своїх природних союзників y протимосковському фронті: „I dlatego wołamy “Ukraina wolną być musi!” [9, 89].

Його трибуною був „Biuletyn Polsko-Ukraiński”. У своїх спогадах про його створення головний редактор писав: „Kiedy zakładaliśmy pismo, żyło wielu ludzi uczestniczących w tym wydarzeniach, z pułkownikiem Walerym Sławkiem czy Leonem Wasilewskim na czele. Obaj byli bardzo oddani misji polsko-ukraińskiego pojednania a jednocześnie bardzo, bardzo skromni. Pamiętam, że Wasilewski do końca życia mieszkał w małym dwupokojowym mieszkanku, chodził skromnie ubrany, nie zabiegał o żadne przywileje. A był przecież pierwszym ministrem spraw zagranicznych odrodzonej Polski. Podobnie Walery Sławek. Trudno sobie wyobrazić bardziej oddanych Polsce ludzi. Obaj przyjęli z aprobatą pomysł wydawania „Biuletynu”” [11].

У часописі вміщені праці польських україністів, українофілів та українських авторів. Мовою видання була польська. Видавався тижневик під егідою Польсько-Українського товариства. Завдяки невтомній праці та незламній волі Володимира Бончковського вдалося подолати труднощі, розвіяти недовіру читачів до нового видання. Його турбувало не лише саме існування часопису, а й теоретичне осмислення місця і ролі „Biuletynu” у суспільстві, ефективність формування громадської думки. Редактор тижневика рішуче виступав проти шовінізму польських політиків, а також за свободу слова українського народу.

Безперечною заслугою “Biuletynu” було прагнення до просвіти, а не комерціалізації видання. Уже в перші роки він по справжньому зацікавив та розширив коло своїх читачів. В. Бончковський усвідомлював, що має дати полякам розуміння реального становища українського народу, правових основ його існування, знання української історії та культури. Він вважав, що „Ukrainę ukraińską można budować tylko z Polską i to tem realniej i rzeczowiej, im Polska będzie bardziej zainteresowana „materjalnie” w zagadnieniu ukraińskim, im bardziej będzie “imperjalistyczna”, im bardziej będzie zwracała oczy ku swej heroicznej przeszłości jagiellońskiej”[9, 92].

Можна з певністю сказати, що завдяки невтомній праці головного редактора „Biuletynu Polsko-Ukraińskiego” та присутності польських і українських публіцистів у варшавському часописі полеміка, яка точилася на його сторінках, була автентичним діалогом двох народів, обміном поглядів, часом болісних для обох сторін, але надзвичайно важливих для справи порозуміння.

У 1995 р. В.Бончковський згадував з перспективи років про свою працю в „Biuletynіe Polsko-Ukraińskim”: „Najbardziej cieszyła mnie publicystyka na łamach „Biuletynu Polsko-Ukraińskiego”. Pismo posiadało swoją misję i praca w tym zespole ludzi była przyjemnością. Wydawało się nam, że możemy kształtować, czy choćby wpływać na wzajemne stosunki. Dlatego to co tam pisałem jest dziś dla mnie ważne” [11].

„Buletyn Polsko-Ukraiński” – одна з унікальних сторінок польсько-української преси. Унікальна, перш за все, впливом на суспільну свідомість поляків і українців. “Biuletyn” підносив освітній і загально-культурний рівень обох народів, пропонуючи класику польської та української літератури. Вже самим фактом свого існування часопис допоміг піднесенню, української національної свідомості та популяризувації української ідеї.

Значущість “Biuletynu Polsko-Ukraińskiego” полягала також і в тому, що саме це видання започаткувало форму діалогу двох культур у ХХ столітті. Після припинення існування „Biuletynu Polsko-Ukraińskiego” В.Бончковський у кінці грудня 1938 р. засновує нове видання подібного типу – квартальник ,,Problemy Europy Wschodniej”, на першій сторінці якого зазначає: „Problem ukraiński będzie zajmował główne miejsce w tematyce pisma. Miesięcznik będzie reprezentował polityczno-ideowe założenia znane z „Biuletynu Polsko-Ukraińskiego”, którego jest kontynuatorem” [12]. На сторінках нового часопису В.Бончковський продовжував обговорювати українську тематику та охоплювати проблеми цілого регіону Східної Європи. Вийшло лише 6 чисел цього видання, останнє у червні 1939 р.

Після Другої світової війни естафету українсько-польського поєднання приймає паризька “Культура”Є. Ґедройця.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Наприкінці ХХ ст. Єжи Ґедройць зазначив, що В. Бончковський був піонером польсько-української приязні і що без редагованого ним „Biuletynu Polsko-Ukraińskiego” та вихованого ним кола осіб, які об’єдналися навколо цього часопису, реалізація теперішньої нормалізації польсько-українських стосунків була б набагато складнішою[13].

Видатний публіцист Володимир Бончковський, який прожив 94 роки і помер у Вашингтоні (США) 13 серпня 2000 р., міг би з гордістю ствердити, що його праця не була марною і що його ідея є майже зреалізованою.

Список використаної літератури і примітки

1. Першими згадками про особу В.Бончковського після 1989 р. були, поміщені у 1997 р. у 1 числі часопису “Євразія”, три тексти польського публіциста, а також біографія, написана Я.Чіском, бібліографія часописів, які з’явилися після 1945 р. та коментар Єжи Гєдройця.

2. Kto kim był w Drugiej Rzeczypospolitej, red. nauk. Majchrowski J. – Warszawa, 1994.

3. PSB, Kraków 1935.

4. В.Бончковський [в:] Енциклопедія українознавства, під ред. В.Кубійовича. – Т.1. – Львів 1993. – с. 157.

5. Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowościowej rządów polskich w latach 1921-1939. – Wrocław, 1979; Waldemar Paruch, Od konsolidacji państwowej do konsolidacji narodowej. Mniejszości narodowe w myśli politycznej obozu piłsudczykowskiego (1926-1939) . – Lublin, 1997.

6. S.Mikulicz, Prometeizm w polityce II Rzeczpospolitej, Warszawa 1971; Kwiecień M., Mazur G., Przyczynek do dziejów ruchu prometejskiego w Polsce // Zeszyty Historyczne. – Paryż 2001. – z. 136. – s. 87-93.

7. W.Bączkowski, Prometeizm na tle epoki, „Niepodległość” 1984. – t. XVII. – s. 28-54.

8. Konrat. M. Wybór pism Włodzimierza Bączkowskiego, „ Zeszyty historyczne”. – 2001. – Z. 136. – S. 223.

9. Bączkowski W. U żródeł upadku i wielkości. Zagzdnienie Kresów Wschodnich na tle dziejów polsko-moskiewskich… Zarys podstaw rozwiazania problematu ukraińskiego. – Warszawa, 1935.

10. До кола „українофілів” відносили також між іншим Тадеуша Голувка, Леона Василевського, Генрика Юзевського, Адольфа Бохенського, Петра Дунін-Борковського. Це визначення мало передусім політичне значення. Перечислені політики i публіцисти в судженнях щодо українського питання щоправда значно відрізнялися від ендеківських опонентів, між іншим підтримували ідею незалежної України, протистояли політиці полонізації і т.п., але розглядали її завжди через призму польських державних інтересів. Отже, не був це “українофілізм” у звичайному значенні того слова. В.Бончковський дав визначення йому у своїй статті “Nie jesteśmy ukrainofilami”, BPU 1935, nr 3; (пор. також B.Stoczewska, Litwa, Białorus, Ukraina w myśli politycznej Leona Wasilewskiego, Kraków 1998, s. 323-330).

11. W.Bączkowski. – http://www.omp.org.pl/index.php

12. “Problemy Europy Wschodniej”. – 1939. – nr 1. – S.1.

13. „Eurazja” . – 1997. – nr 1. – S. 89.

Advertisements

About Україна та Польща: минуле, сьогодення, перспективи

Інститут Польщі
Опубліковано у історія. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s