Українсько-польська транскордонна співпраця в контексті європейської інтеграції


УДК 330:8 (438) Сергій Губеня – студент ІІІ курсу факультету міжнародних відносин Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

© Губеня Сергій, 2013

У статті охарактеризовано українсько-польські відносини і головні напрями співробітництва на транскордонній основі. Увага зосереджено на особливостях співпраці прикордонних регіонів у контексті європейської інтеграції. Показано необхідність та значення міжнародної співпраці на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях.

Ключові слова: Україна, Польща, європейська інтеграція, транскордонне співробітництво, інтеграція, прикордоння, торгівля, співпраця.

Губеня Сергей. Украинско-польское трансграничное сотрудничество в контексте европейской интеграции. В статье охарактеризованы украинско-польские отношения и главные направления сотрудничества на трансграничном основании. Внимание сосредоточено на особенностях сотрудничества приграничных регионов в контексте европейской интеграции. Показана необходимость и значение международного сотрудничества на стратегическом, тактическом и оперативном уровнях.

Ключевые слова: Украина, Польша, европейская интеграция, трансграничное сотрудничество, интеграция, пограничья, торговля, сотрудничество.

Hubenia Sergiy. Ukrainian-Polish Transboadering Cooperation in the context of European Integration.The article deals with Ukrainian-Polish relations and main branches of cooperation on transboader relations. With every passing year the role of transboader economic relations become, more andmore important means of international policy and an indicator of the relations between the countries. A necessity and value of international cooperation are shown on strategic, tactical and operative levels.

Key words: Ukraine, Poland, European integration, transboader cooperation, integration, foreign policy, trade, collaboration.

Постановка наукової проблеми та її значення. Важливими тенденціями сучасних міжнародних відносин є процеси глобалізації та регіоналізації. Найбільш вагомими стали процеси регіональної інтеграції. Україна, як відомо, останнім часом стає активним учасником європейських інтеграційних процесів. Це викликано багатьма причинами, а найголовніше – сусідством із тими країнами, які вже є членами Європейського Союзу. Актуальним для України є створення нових стратегій щодо використання можливостей розвитку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів із прикордонними територіями сусідніх країн. На сьогодні, транскордонне співробітництво є важливим чиннком стабільності в Європі, розвитку добросусідських відносин між державами а також інструментом для досягнення позитивного взаєморозуміння між народами. Такі країни як Україна і Польща мають великий досвід транскордонного співробітництва, яке відбувається в межах двох євро регіонів – “Буг” і “Карпатського”. Їхня співпраця та діяльність спрямована на проектах регіонального розвитку, розвитку торгівлі, спорту, освіти, культурного обміну, захисті довкілля та охорони здоров’я і запобіганні природним стихіям.

Мета цього наукового дослідження – відтворити цілісну картину українсько-польського транскордонного співробітництва в напрямі європейської інтеграції, проаналізувати його основні складові, визначити стратегічні напрямки, виокремити важливості та визначити цілі міждержавної співпраці.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми  засвідчує значний інтерес до транскордонного співробітництва зі сторони представників різних наукових осередків в Україні та Польщі. Праці з регіональної політики, фінансових програм розвитку, транскордонної співпраці, позитивних факторів а також інших особливостей є у наукових роботах українських і польських дослідників: О. Ю. Обухова, Д. Р. Стрільчука, А. Федуня, Л. М. Леуша, Г. І. Коваль, Є. А. Макаренка, А. Міщука і ін. Розвиток та подальша активізація транскордонного співробітництва за участю України й Польщі потребує систематизації та дослідження стратегічних можливостей і загроз співпраці.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів дослідження. Сучасні міжнародні відносини характеризуються інтенсивними інтеграційними процесами, серед яких головна роль належить транскордонному і міжрегіональному співробітництву. Тобто співпраця між регіонами на сьогодні є основою практичних відносин між країнами ЄС.

На початку 2007 року, ЄС впроваджує новий механізм співробітництва з країнами-сусідами – Європейський інструмент партнерства та сусідства, який замінив тогочасні існуючі програми. Головною метою його запровадження є спрощення процедур надання технічної допомоги та підвищення її загальної ефективності. Відповідно рамкам Європейського інструменту існуючі програми (ЄІСП) зазнали певних змін. Замість них почали діяти програми прикордонного співробітництва (ППС) в рамках ЄІСП: “Україна – Польща – Білорусь”, “Україна – Румунія – Молдова”, “Україна – Словаччина – Угорщина – Румунія” та нова програма “Чорне море” і ін.

В цьому контексті залишається питання вироблення відповідних інструментів співпраці на місцевому та регіональному рівнях, залучення всіх регіонів України до регіональної європейської інтеграції.

Окрім вищезазначеного, реалізація конкретних програм має бути супроводжувана належним фінансуванням, а такі програми як TASIC, PHARE та INTERREG мають знайти широке застосування у всіх сферах регіонального розвитку та забезпечити їх інтенсивний розвиток.

Найцікавішим та найбагатшим є досвід регіональної співпраці України зі своїми західними сусідами, зокрема із Польщею, яка, як ми знаємо, першою визнала незалежність України (2 грудня 1991 року) і з того часу дотепер надає всебічну допомогу та підтримку в проведені економічних та політичних реформ [5].

Республіка Польща була, є і буде ключовим стратегічним партнером для України. На сучасному етапі ми розвиваємо всебічний двосторонній діалог та поглиблюємо співпрацю у перспективних галузях. За результатами різних джерел, Польща посідає друге місце (76,6 % респондентів, а у районах прикордоння – перше) за пріоритетністю двосторонніх відносин після Російської Федерації (78,8 % респондентів)[1].

Під поняттям “українсько-польське прикордоння” потрібно розуміти територію, яка складається з адміністративних регіонів, розміщених уздовж кордону сусідніх держав і охоплює простір чотирьох адміністративних одиниць, серед них з української сторони – областей Волинської та Львівської, а з польської – воєводств Люблінського і Підкарпатського. Специфіка прикордоння залежить від таких факторів: устрою та форм сусідніх держав, зв’язків між ними, що знаходять своє вираження у характері кордону [2, 263-264]. Площа прикордоння займає 85 018 кілометрів квадратних, із яких на українську територію припадає 41 977 км2 (що складає 7,0 % території України), а на польську – 43 041 км2 (що складає 13,8 % території Польщі) [3, 142].

Віссю прикордоння є кордон довжиною 529 км. Для України він є п’ятим з огляду на довжину (після кордону з Росією, Молдовою, Білоруссю і Румунією), а для Польщі – третім за довжиною після Чехії та Словаччини і становить 14,8 % протяжності кордонів Польщі й 6,9 % довжини кордону України [4, 265]. На цій території мешкає 8,23 млн. чол., з чого на населення Польщі припадає 11,2 а на населення України – 7,6 % [3, 142].

Конкретніше ситуацію на українсько-польському прикордонні характеризує табл. 1.

Таблиця 1

Характеристика українсько-польського прикордоння*

Територія

Площа км2

Насе-лення,

тис.

Працюючі в економіці, тис.

Безро-бітні, тис.

Еконо-мічні об’єкти

Проми-словість

Будів-ництво

Тор-гівля

разом

 

Україна

Львівська

область

21 834

2744,1

249,8

57,4

65,1

900,1

90,1

74 977

Волинська область

20 143

1066,2

65,6

15,9

16,5

437,4

32,1

32 659

Разом

41 977

3810,3

315,3

73,3

81,6

1337,5

122,2

107 636

 

Польща

Люблінське воєводство

25 115

2221,9

124,7

27,0

43,9

419,6

117,1

121 582

Підкарпатське воєводство

17 926

2050,4

168,9

31,0

43,6

444,8

149,3

117 257

Разом

43 043

4272,3

293,6

58,0

87,5

864,4

266,4

238 839

Усього

85 020

8082,6

608,9

131,3

169

2201,9

388,6

3466

* Складено за: [4, 68].

Розвиток транскордонного (прикордонного) співробітництва повинен ґрунтуватися на добре спланованій, продуманій та збалансованій політиці, яка б давала змогу реагувати на зміни економічної і політичної ситуації на прикордонні. На сьогодні є багато причин, які гальмують вищезгаданий розвиток, зокрема економічні, політичні й суспільні.

До економічних перешкод відносимо різні темпи, напрями і характер трансформації суспільства, економічних потенціалів двох країн, брак фінансових можливостей, оборотних капіталів і банківської інфраструктури, недостатнє інвестиційне забезпечення спільних проектів та низький рівень розвитку інфраструктури.

До юридичних перешкод належать неузгодженість правничо-юридичних систем України і Республіки Польща, особливо після вступу Польщі до НАТО та ЄС, нестабільність економічного та політичного законодавства і правничої території для транскордонної співпраці, неузгодженість українського законодавства із законодавством ЄС.

До суспільних причин слід віднести негативні стереотипи громадської свідомості (сьогодні переважно долаються), які певним чином гальмують розвиток партнерських відносин між державами, психологічну неготовність громадськості до співпраці, невисокий рівень зацікавленості широкого загалу в результатах прикордонного та міждержавного співробітництва [6, 128].

Для вирішення ключових питань та проблем українсько-польського міжрегіонального співробітництва на міжурядовому рівні створено інституційний механізм – Українсько-польську Міжурядову Координаційну Раду з питань міжрегіонального співробітництва (МКРМС). МКРМС приймає рішення з важливих питань міжрегіонального співробітництва, визначає основні напрямки і головні принципи його розвитку, надає компетентним органам України і Польщі відповідні пропозиції, розроблює спільні програми діяльності, спрямовані на розвиток міжрегіональної співпраці та в цілому координує міжрегіональне співробітництво на рівні областей України та воєводств Республіки Польща. У складі МКРМС функціонують комісії з питань пунктів пропуску та прикордонної інфраструктури, з питань просторового планування та з питань транскордонного співробітництва. Засідання МКРМС відбуваються один раз на рік, а засідання комісій – як правило, двічі на рік.

Базовим документом українсько-польського міжрегіонального співробітництва є Угода між Урядом України та Урядом Республіки Польща про міжрегіональне співробітництво, підписана 24 травня 1993 року. Зазначеним міжнародним договором закріплюються правові засади співпраці органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування України та Республіки Польща, зокрема, в економічній, культурно-гуманітарній, освітній та туристичній сферах [7].

Істотну допомогу у здійсненні міжрегіонального та прикордонного співробітництва надають європейські організації. Ключове місце серед них належить Раді Європи. До найважливіших європейських інститутів, що діють у сфері міжрегіональної співпраці, можна віднести:

1. Постійну конференцію місцевих влад і регіонів Європи (KGRE). Її основними завданнями є надання зауважень та пропозицій щодо покращення розвитку місцевих громад і регіонів.

2. Комітет транскордонного співробітництва Європейської Ради (САНСТ). Комітет розробляє модельні угоди щодо створення єврорегіонів, аналізує механізм застосування Мадридської конвенції.

3. Робочу раду європейських прикордонних регіонів (AGEG). Вона утворена з метою полегшення транскордонного співробітництва регіонів та представляє їх у міжнародних організаціях [8].

Важливими осередками інтенсифікації та розвитку українсько-польського міжрегіонального та транскордонного співробітництва є єврорегіони “Карпатський” та “Буг”, які діють в українсько-польському прикордонні. Єврорегіон «Карпатський» функціонує на основі Декларації про співпрацю спільнот, які мешкають на території Карпатського регіону, а також на основі статуту Міжрегіональної Асоціації “Карпатський єврорегіон”, що були підписані 14 лютого 1993 р. в м. Дебрецені (Угорщина) міністрами закордонних справ України, Польщі та Угорщини. Діяльність єврорегіону “Буг” регулюється Угодою про створення Транскордонного Об’єднання “Єврорегіон Буг”, підписаною 29 вересня 1995 р. в м. Луцьк між Волинською областю та колишніми Холмським, Люблінським, Тарнобжезьким і Замостським воєводствами Республіки Польща (до зміни адміністративного поділу цієї країни в 1999 році).

Важливим аспектом розвитку українсько-польського міжрегіонального та транскордонного співробітництва є залучення в рамках реалізації окремих проектів фінансових коштів ЄС. У цьому контексті необхідно виділити Програму транскордонного співробітництва “Польща – Білорусь – Україна” ЄІСП на 2007-2013 рр., кошти якої сьогодні ефективно використовуються органами місцевої влади та самоврядування, а також неурядовими організаціями обох держав в сфері міжрегіонального та транскордонного співробітництва [7].

Програма Добросусідства підтримувала спільні проекти у різних сферах діяльності у межах трьох пріоритетів: конкурентоздатність прикордонних територій через модернізацію та розвиток прикордонної інфраструктури, розвиток людського капіталу та інституційне транскордонне співробітництво, включаючи безпеку на кордонах Європейського Союзу та технічна допомога.

Бюджет програми складався з коштів Європейського Фонду Регіонального Розвитку (ЄФРР) в сумі 37,8 млн.євро, а також коштів Tacis CBC на суму 8 млн. євро.

Загальну суму коштів з ЄФРР в бюджеті Програми було розподілено між трьома пріоритетами (див. табл. 2.) [9].

Таблиця 2

Розподіл коштів з ЄФРР в бюджеті програми «Польща – Білорусь – Україна» ЄІСП на 2007-2013 рр.*

Пріоритет

Сфера вкладення

Сума, євро

1

Підвищення конкурентноздатності прикордонних територій шляхом модернізації та розвитку транскордонної інфраструктури.

21 447 930

2

Розвиток людського капіталу та інституційної транскордонної співпраці включно з безпекою на кордонах Європейського Союзу.

14 068 619

3

Технічна допомога.

2        272 321

* Складено за: [9].

Взаємодія України з Польщею є важливою складовою європейських інтеграційних процесів, а її прикордонний та міжрегіональний вимір перетворюються у практичний механізм зазначених процесів.

Сьогодні у цьому вимірі створено сприятливі передумови для подальшого зближення двох країн. Поглянемо на стратегічні, тактичні та оперативні плани двох держав.

На стратегічному рівні для України важливим є вступ до ЄС. просування національних інтересів на Схід та Захід (зокрема через посередництво Польщі), стабілізація економіки. Для Польщі ж ключовими інтересами є участь в ЄС. адаптація польських стандартів до європейських, лобіювання інтересів України у Європі, вирішення проблем нового пограниччя.

На тактичному рівні Україна забезпечує використання посередництва Польщі у відносинах з ЄС та НАТО. залучення та збільшення польських та інших західних інвестицій, співробітництво у військово-технологічній сфері, реалізацію стратегії нафтогазової та енергетичної співпраці, гармоні¬зацію законодавства із законодавством ЄС, входження до Шенгенської зони. Тактичний рівень для Польщі пов’язаний зі збільшенням товарообігу з Україною, допомогою у набутті Україною асоційо¬ваного членства в ЄС, співробітництвом у військово-технологічній галузі з Україною, реалізацією енергетичної стратегії.

На оперативному рівні Україна вирішує такі проблеми, як реалізація домовленостей щодо візо¬вого режиму, вирішення проблем, які виникатимуть у торгівлі через вступ Польщі до ЄС, спільна участь у миротворчих організаціях, поглиблення перспективних контактів на найвищому рівні для реалізації ухвалених рішень. Для Польщі ж на оперативному рівні важливим є реалізація нових форм співробітництва у виробничій сфері за пріоритетними напрямками ЄС, вирішення проблем візового режиму та набуття статусу нового пограниччя, реалізація представницьких контактів, вирішення проблем товарообігу з Україною у зв’язку з розширенням, участь у приватизаційних процесах земельного ресурсу України [1].

Важливі напрямки розвитку транскордонної співпраці між Україною і Польщею включають міждержавне регулювання правових відносин (податкова, митна й кредитна політика); вдосконалення концепції прикордонного співробітництва в напрямку закордонної політики обох держав; утворення інституційних підвалин транскордонного співробітництва (єврорегіону, спеціальної економічної зони, транскордонної банківської сітки); розвиток та модернізація прикордонної інфраструктури відповідно до стандартів ЄС, а також будівництво нових пунктів перетину кордону; створення суспільної комунікаційної системи; розвиток економічного співробітництва, перехід від торговельних до товарно-інвестиційних відносин, розвиток міжнародної кооперації, залучення іноземних капіталів та інвестицій, створення умов для розвитку малого бізнесу; співпраця у галузі вирішення проблем екологічного забруднення; охорона і раціональне використання природних ресурсів; формування нових програм рівномірного розвитку прикордонних областей, розвиток міжнародного туризму, підготовка кваліфікованих кадрів для згаданих галузей; культурно-освітня й науково-технічна співпраця, організація наукових конференцій, співпраця між музеями і мистецькими осередками; створення спільної інформаційної бази, збір і обмін інформацією про економічний потенціал регіону та країни загалом.

З огляду на сучасні політичні й суспільні зміни, котрі відбуваються в Центрально-Східній Євро¬пі, глобальну переорієнтацію зовнішньоекономічних інтересів і зв’язків, усе більше утверджується розуміння важливості регіонального співробітництва між Україною та Польщею. На початку третього тисячоліття обидві країни обрали стратегічний курс на співпрацю з інтегрованою Європою. Серед чинників, котрі забезпечують процес ступеневої. поетапної та узгодженої інтеграції, особлива увага звертається на транскордонне співробітництво. Ніші воно охоплює всі сфери суспільного життя: політику, економіку, культуру, військову сфери та ін.

У сучасному суспільно-економічному розвитку України та Польщі теж існує суттєва різниця, спричинена, головним чином, різними темпами економічного розвитку, яка негативно позначається на змісті й масштабах регіональної співпраці, та в якій Україна поки що має дещо менші напрацювання. ніж Польща, яка вже вирішила всі проблеми, пов’язані зі вступом до ЄС та інших міжнародних організацій. Із цієї точки зору важливим є використання Україною позитивного досвіду Польщі для трансформації своєї суспільно-економічної системи в інтегрований європейський простір [6, 129-130].

Позитивним моментом сусідства України з Польщею є членство останньої в ЄС. Для України цей факт відкриває нові можливості у сфері політичних та економічних перетворень. На практиці це свідчить про істотну активність України у справах модернізації держави та економіки, реалізацію демократичних інститутів, підтримку ідеї громадянського суспільства, розширення сфери діяльності неурядових організацій.

Оскільки Україна починає розбудовуватись як європейська держава, а східний кордон Польщі став кордоном Європейського Союзу, це сприятиме покращенню обігу між Україною та Польщею, а також посиленню боротьби з нелегальною міграцією, організованою злочинністю та наркоторгівлею. Досягнемо такого стану речей через запровадження на українському кордоні процедур, які передбачені Шенгенською угодою, а це і збільшення пропускної спроможності кордону в 1,5-2 рази, покращення прикордонної інфраструктури і ін. [10, 115].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Варто зазначити, що мета міжнародного співробітництва на двосторонньому рівні – знайти компромісний варіант, взаємовигідний для двох сторін із погляду реалізації національних інтересів і стратегічних пріоритетів. Для забезпечення ефективного двостороннього співробітництва обом країнам потрібно зробити зовнішньополітичні кроки. Зі сторони Польщі такі, як: організація на прикордонних територіях мережі малого та середнього бізнесу разом із залученням інвестицій; підтримка економічного та політичного діалогу з Україною на всіх рівнях; уведення пільгового візового режиму; пільги для обміну товарами і послугами; координування спільних заходів проти корупції та організованої злочинності; лобіювання інтересів України в структурах ЄС та НАТО. Із боку України, відповідно, здійснювати такі заходи, як: продовження політичного діалогу в рамках реалізації стратегії України щодо європейської інтеграції; підтримка бізнесових проектів та співпраці ділових кіл; спільна участь у миротворчих акціях ООН та НАТО. Розвиток міждержавного співробітництва між Україною і Республікою Польща, так само як транскордонної співпраці, на сучасному етапі має стратегічне значення не лише для Центрально-Східної Європи, а й для всього континенту. Стратегія розвитку українсько-польських відносин повинна охопити важливі напрями міжнародного співробітництва, а головне ті, які будуть сприяти їх максимальному зближенню між собою та з Європейським Союзом, і дозволять їй стати органічним складником європейської спільноти.

Список використаної літератури

1. Макаренко Є. А. Українсько-польське міжнародне співробітництво: реалії і динаміка ХХІ століття / Є. А. Макаренко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Вип. 48: У 2 ч. – Ч. І. – К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т міжнар. відносин, 2004. – С. 3–9.

2. Miszczuk A. Pogranicze polsko-ukraińskie a polityka zagraniczna III RP / A. Miszczuk // Polskie pogranicza a polityka zagraniczna u porogu XXI wieku / Red. Ryszarda Stemplowskiego i Adriany Żelazo. Instytut Spraw Międzynarodowych. – Warszawa, 2002. – S. 263–280.

3. Feduń A. Główne kierunki ukraińsko-polskiej wspówpracy transgranicznej w warunkach procesu integracji europejskiej / E. Feduń // Polska w systemie międzynarodowym w dobie integracji europejskiej. – Puławy, 2001. – S. 141–145.

4. Pogranicze polsko-ukraińskie w liczbach US. – Lublin, 1999.

5. Леуш Л. М., Коваль Г. І., Чернова Т. Л., Стратегічне партнерство в українсько-польських відносинах / Л. М. Леуш, Г. І. Коваль, Т. Л. Чернова // Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва: Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., Луцьк, 29-30 верес. 2005р. / За ред. В. Й. Лажніка і С. Ф. Федонюка, – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – С. 164-167.

6. Обухова О. Ю., Стрільчук Л. В. Українсько-польське транскордонне співробітництво як чинник євроінтеграційних намірів / О. Ю. Обухова, Л. В. Стрільчук // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки. – 2007. – № 1. – С. 127 – 131.

7. Міжрегіональне співробітництво між Україною та Польщею. / Україна та Польща. Міжрегіональне співробітництво // Посольство України в Республіці Польща. – режим доступу: http://poland.mfa.gov.ua/ua/ukraine-pl/regions

8. Ліна Поліщук. Основні пріоритети співпраці українських і польських регіонів: реалії та перспективи. – режим доступу: http://soskin.info/ea/2008/3-4/200811.html

9. Програма транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна на 2007-2013 роки. – Режим доступу: http://www.pl-by-ua.eu/ua,3,24

10. Стрільчук Д. Р. Українсько-польські економічні відносини в контексті європейської інтеграції / Д. Р. Стрільчук // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки. – 2007. – № 1. – С. 113 – 116.

 

Advertisements

About Україна та Польща: минуле, сьогодення, перспективи

Інститут Польщі
Опубліковано у політологія. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s