Діяльність польського товариства «Кресова сторожа» в Західній Волині у 1919–1922 рр.


УДК 94(477.82) 1919/1922:061.2(=162.1) Сергій Гладишук – аспірант кафедри всесвітньої історії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

 © Гладишук Сергій, 2013

У статті розкриваються особливості формування та діяльності польського товариства «Кресова сторожа» в Західній Волині у 1919–1922 рр. Встановлено, що зазначена організація Другої Речі Посполитої протягом досліджуваного періоду проводила федералістичну політику співпраці із українцями. У реалізації своїх намірів вона зіткнулася із опором державної адміністрації, що складалася із місцевого польського землевласницького елементу та відстоювала приватні цілі, сприяючи перемозі інкорпораційної програми національних демократів. Товариство «Кресова сторожа» не змогло отримати підтримку місцевого українського населення і після програних виборів 1922 р. поступово розпочало процес самоліквідації.

Ключові слова: «Кресова сторожа», Західна Волинь, федералістична концепція, інкорпораційна програма, плебісцит.

Гладышук Сергей. Деятельность польского общества «Кресовая сторожа» на Западной Волыни в 1919-1922 гг. В статье раскрываются особенности формирования и деятельности польского общества «Кресовая сторожа» на Западной Волыни в 1919-1922 гг. Установлено, что эта организация Второй Речи Посполитой в течение исследуемого периода проводила федералистическую политику сотрудничества с украинцами. В реализации своих намерений она столкнулась с сопротивлением государственной администрации, состоявшей из местного польского землевладельческого элемента, и отстаивала частные цели, способствуя победе инкорпорацийной программы национальных демократов. Общество «Кресовая сторожа» не смогло получить поддержку местного украинского населения и после проигранных выборов 1922 г. постепенно самоликвидировалось.

Ключевые слова: «Кресовая сторожа», Западная Волынь, федералистическая концепция, инкорпорацийная программа, плебисцит.

Gladyshuk Sergii. Activity of Polish society «Kresova guard» in the Western Volyn in 1919–1922. The article describes the formation and characteristics of Polish society «Kresova guard» in the Western Volhyn in 1919–1922. Founded that this organization of the Second Polish Republic during the period studied was to hold federalistics policy of cooperation with the local ukrainians. In implementing its intentions she faced resistance from administration, consisting of local Polish landowning elements and defended private goals, helping the program win inkorporation national Democrats. Society «Kresova guard» could not get the support of the local Ukrainian population after the lost elections in 1922 gradually began the process of self-destruction.

Key words: «Kresova guard», Western Volyn, federalistycs concept, inkorporation programs, plebiscite.

 Постановка наукової проблеми та її значення. На сьогоднішньому етапі розвитку польсько-українських відносин важливою проблемою залишається питання про історичне переосмислення минулого обох народів. Сучасна історіографія, при розгляді міжвоєнного та воєнного періодів на західноукраїнських теренах, основну увагу акцентує на протистояннях, військових зіткненнях, часом навіть обопільних етнічних чистках, створюючи тим самим лакуну в дослідженнях способів нормалізації національних відносин та співпраці в межах регіону. Означена проблема зумовлює необхідність розгляду шляхів польсько-української співпраці та спроб порозуміння впродовж окресленого хронологічного відтинку. Дослідження діяльності польського товариства «Кресова сторожа» на теренах Західної Волині у 1919–1922 рр. є одним із прикладів, хоча й не до кінця реалізованим, налагодження співробітництва представників різних етнічних груп в багатонаціональній польській державі.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблематики. Окремі аспекти суспільно-політичного становища Західної Волині та діяльності польського товариства «Кресова сторожа» на теренах регіону у 1919–1922 рр. розглядалися в дослідженнях польських науковців. Однак основна увага вчених концентрувалася на загальнопольській панорамі проблематики. Особливості діяльності означеної організації на теренах регіону впродовж досліджуваного хронологічного відтинку залишаються невивченими у вітчизняній історіографії. Серед польських дослідників, які дотично займаються цією проблематикою, варто відзначити А. М. Гєровську-Каллаур [1], В. Козиру [2] та Н. Жєлінську [3].

Мета дослідження – проаналізувати особливості діяльності польського товариства «Кресова сторожа» в Західній Волині у 1919–1922 рр. Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких завдань:

 – характеристика процесу утвердження тимчасової польської державної адміністрації в Західної Волині у 1919 р.;

– дослідження особливостей становлення суспільно-політичних організацій Другої Речі Посполитої у 1919–1922 рр. на прикладі товариства «Кресова сторожа»;

– визначення основних наслідків діяльності товариства «Кресова сторожа» для населення Західної Волині.

 Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Наприкінці 1918 р. східними теренами новоутвореної Другої Речі Посполитої були Люблінщина та Білостоцький округ. Однак у зв’язку із військовими діями, на початку 1919 р. до складу Польщі почали переходити землі колишньої Російської імперії, що знаходилися на сході давнього Королівства Польського.

На початку 1919 р. польсько-українська війна за Східну Галичину охопила терени Західної Волині, що до того була сферою впливу Армії УНР. Вже 16 травня 1919 р. військові підрозділи Другої Речі Посполитої зайняли Луцьк [4, с. 56]. До кінця червня, того ж року, майже вся територія регіону опинилася під контролем тимчасової польської адміністрації.

На зайнятих землях було утворено Управління повітів Волині, що підпорядковувалося генеральному комісару східних земель Польщі. До нового адміністративного утворення входили Володимирський, Ковельський і Луцький повіти колишньої Російської імперії [5, s. 38]. Від 9 вересня 1919 р. Управління повітів Волині трансформується у Волинський адміністративний округ, що окрім попередніх, охопив території Дубенського, Рівненського, Кременецького, Заславського і Острозького повітів [6, s. 161]. І, нарешті, згідно наказу Начальника держави Ю. Пілсудського від 17 січня 1920 р. на східних теренах, зайнятих польськими військами, утворювався Комісаріат земель Волині та Подільського фронту, адміністративним центром котрого обрали м. Луцьк [7, s. 5]. Подібна ротація тимчасових органів влади була вимушеним явищем, зважаючи на військові дії, що тривали протягом 1919–1920 рр. на польсько-українському порубіжжі. Остаточного адміністративного обліку терени Західної Волині набули із початком 1921 р., коли було утворене Волинське воєводство.

Варто зазначити, що тимчасова польська адміністрація на теренах Західної Волині у своїй політиці, стосовно місцевого непольського населення, мусила виконувати настанови Ю. Пілсудського, виголошені ще 22 квітня 1919 р. і відомі в історіографії під назвою «Віленська промова». Її постулати були наступними: «Хочу вам дати можливість розв’язати внутрішні справи і національні проблеми так, як самі цього забажаєте, без яких-небудь утисків з боку Польщі. Через те, що на ваших землях ллється кров, не впроваджую військовий уряд, а лише цивільний, основу якого будуть формувати місцеві представники. Завдання зазначеного цивільного управління будуть наступні: вільні вибори до органів місцевого самоврядування; допомога усім, хто її потребує; свобода віросповідання; рівність усіх народів, які проживають у регіоні» [1, s. 9]. Однак на практиці адміністрація Другої Речі Посполитої складалася із місцевих польських землевласників, які прагнули зберегти свої наділи всупереч можливому їх переділу на користь представників інших національностей.

Влітку 1919 р. на теренах Західної Волині поряд із утвердженням польської адміністрації розпочинається процес становлення громадських організацій. Таким новим утворенням стало товариство «Кресова сторожа». Так, 27 липня 1919 р. її повітовий відділ у Луцьку організував з’їзд польських делегатів із усіх гмін Луцького повіту. Це була велика маніфестація, що повинна була підтвердити польський характер Західної Волині. Організатори твердили, що «у факті існування польського соціуму на Волині ніхто не насмілиться сумніватися. Рішення, що тут затверджуються будуть виразом волі поляків і матимуть значення для долі Волині» [8, арк. 20]. Зазначена організація підтримувала федералістичні позиції Ю. Пілсудського і, на відміну від тимчасового управлінського апарату, намагалася налагодити співпрацю із представниками усіх національних меншин Західної Волині на засадах рівності.

У звіті діяльності товариства «Кресова сторожа» в Західній Волині від 18 жовтня 1919 р. зазначалося наступне: «Жодна влада не буде функціонувати сама по собі без реальної підтримки суспільства. Виразником такої підтримки не може бути малочисельна землевласницька еліта, тому що не вона репрезентує польські інтереси регіону, а широкі верстви соціуму» [1, s. 105]. Означена риторика захищала права пересічних селян Західної Волині, в тому числі й українських, від свавілля тимчасової адміністрації. Окрім того, Кресова сторожа постійно апелювала про необхідність проведення плебісциту, який би визначив політичне майбутнє Західної Волині.

Культурно-освітня діяльність товариства «Кресова сторожа» на теренах Західної Волині була важливим аспектом нормалізації польсько-українських відносин. Однак вона, в першу чергу, базувалася на популяризації польської культури. Зокрема 13 червня 1919 р. були організовані урочистощі присвячені 350-ій річниці Люблінської унії, за якою терени Західної Волині входили до складу Речі Посполитої [3, s. 176]. До цього заходу залучалася шкільна молодь та гімназисти. Досліджувана організація намагалася залучати якнайширші кола молоді до навчання, хоча і в польському дусі.

Варто зазначити, що за сприяння Кресової сторожі на території Західної Волині виходило декілька часописів. Серед них: «Володимирська земля», «Кресовий поляк», «Волинська земля», «Наш голос» [3, s. 164]. Остання газета була україномовною і користувалася надзвичайною популярністю. Щотижня з’являлися статті, які закликали до співпраці та кооперації з польськими господарськими інституціями та громадськими організаціями. Однак найпопулярнішим виданням залишалася «Волинська земля». Її редактором було призначено В. Верчінського. Безпосереднім завданням газети було: «пробудження польської думки, поширення польських впливів на Волині, діяльність в організації польського суспільно-політичного життя, порушення культурно-освітніх та господарських питань краю» [3, 162].

Одним із найважливіших питань залишалося аграрне. Товариство «Кресова сторожа» підтримувало позицію негального проведення означеної реформи і перерозподілу земельних угідь. Така, на перший погляд, ліберальна політика має свої пояснення. Представники досліджуваної організації рекрутувалися, переважно, вихідцями із центральних районів Другої Речі Посполитої. Зважаючи на це, вони не були «обтяжені» приватними інтересами на теренах так званих «східних кресів». Зовсім іншою була ситуація із членами тимчасової адміністрації. Її представники складалася із місцевого польського населення, яке виступало проти перерозподілу земель на користь українців, росіян, чехів, німців.

Про тогочасну суспільно-політичну ситуацію в Західній Волині можна дізнатися зі звіту організаційного відділу волинського товариства «Кресова сторожа», що був призначений для керівника Тимчасового управління прифронтових і етопових теренів [2, 182]. У документі зазначалося, що з українських громадських організацій свою діяльність продовжувала лише «Просвіта», «яка не хотіла бути об’єднанням лише культурно-освітнім», а прагнула стати представником усіх українців, котрі проживали у межах повіту. Керівництво «Просвіти» надсилало до польської адміністрації різноманітні звернення із представленням суспільно-господарських потреб соціуму регіону. Видається, що на кінець 1920 р. саме ця громадсько-культурна організація стала виразником інтересів українців Західної Волині.

У другій половині 1920 р. Друга Річ Посполита розпочала переговори із більшовиками. Розроблялися проекти територіального розмежування. 12 жовтня цього ж року було підписано перемир’я. Через п’ять місяців, 18 березня 1921 р., в Ризі було підписано мирний договір між Польщею і трьома радянськими республіками – Росією, Україною та Білоруссю. За умовами домовленостей територія Західної Волині входила до складу Другої Речі Посполитої. Зазначені події фактично означали крах політики товариства «Кресова сторожа», що базувалася на співпраці представників усіх етносів Західної Волині.

Однак після фактичної інкорпорації теренів Західної Волині товариство «Кресова сторожа» продовжило свою діяльність і намагалося взяти реванш. На 1922 р. були призначені вибори до польського сейму. Організація, зважаючи на свій громадський статус, безпосередньо не могла взяти участь у балотуванні. Зазначене завдання було покладене на її політичного союзника ¬– Народні ради, які позиціонували себе, як представницький орган усіх національностей Західної Волині. Однак виборча кампанія для товариства «Кресова сторожа» і їх союзників Народних Рад завершилися поразкою. Вони отримали менше одного відсотка голосів виборців на теренах так званих «східних кресів» [3, s. 124]. Причин було кілька. По-перше, населення Західної Волині втратило довіру до представників досліджуваної організації у зв’язку із слабкістю її діяльності та нездатністю впливати на урядову політику. По-друге, надзвичайною популярністю, що і не дивно, відзначився блок національних меншин. Саме він зайняв місце товариства «Кресова сторожа» у організації співпраці між поляками та українцями на теренах Західної Волині.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Отож, політична ситуація Західної Волині у 1919–1922 рр. диктувалася приналежністю краю до сфер впливу тимчасової адміністрації і громадських організацій Другої Речі Посполитої. Лише у липні-серпні 1920 р. на теренах Західної Волині розбудовувався управлінський апарат більшовиків, який у вересні того ж року був змушений припинити своє функціонування. Польська адміністрація формально підпорядковувалася Ю. Пілсудському, однак у своїй основі складалася із місцевого польського елементу, який неохоче йшов на поступки представникам інших національностей, передусім, українцям.

Проблему співпраці різних етнічних груп на теренах Західної Волині вирішувало товариство «Кресова сторожа». Зазначена oрганізація декларувала необхідність волевиявлення місцевого населення стосовно свого подальшого майбутнього. Результатом подібної політики мав стати референдум, який би легітимізував перед країнами Заходу приналежність регіону до Польської держави. Місцева адміністрація не змогла поступитися приватними інтересами та всіляко протидіяла зазначеним тенденціям, тим самим нівелюючи діяльність досліджуваної організації. Крах «політики плебісциту» та фактична інкорпорація території краю до Польської держави на рубежі 1920–1921 рр. засвідчили перемогу радикальних кіл ендеції. Вибори 1922 р. стали остаточною поразкою товариства «Кресова сторожа» і зумовили його поступову самоліквідацію. Західна Волинь офіційно увійшла до складу Другої Речі Посполитої на правах воєводства. Розпочався процес адаптації населення краю до нових політичних умов.

Список використаної літератури

1. Gierowska-Kallaur J. Straż kresowa a Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich. Współdziałanie czy rywilizacja? / Joanna Gierowska-Kallaur. – Warszawa : Wydawnictwo «Neriton», Instytut Historii PAN, 1999. – 131 s.

2. Kozyra W. Ziemia Wołyńska w okresie funkcjonowania administracji Zarządu Cywilnego Ziem Wschodnich i Zarządu Cywilnego Ziem Wołynia i Frontu Podolskiego (1919–1921) / Waldemar Kozyra // Ukrainiсa Poloniсa. – 2004. – № 1. – S. 169–185.

3. Zielińska N. Towarzystwo Straży Kresowej / Nina Zielińska. – Lublin : «Verba», 2006. – 243 s.

4. Дем’янюк О. Й. Військово-політичні аспекти розвитку Волинської губернії у 1914–1921 роках: монографія / Олександр Йосипович Дем’янюк. – Луцьк : ПДВ «Твердиня», 2011. – 320 с.

5. Zarządzenie Komisarza Generalnego Ziem Wschodnich z dnia 7 czerwca 1919 r. dotyczące utworzenia Okręgów administracyjnych: Wileńskiego, Brzeskiego, oraz Zarządu powiatów wolyńskich // Dziennik Urzędowy Zarządu Cywilnego Ziem Wchodnich (dalej – DzU ZCZW). – 1919. – № 5. – Poz. 41. – S. 37–40.

6. Zarządzenie Komisarza Generalnego Ziem Wschodnich z dnia 9 wrzesnia 1919 r. dotyczące utworzenia okręgu administracyjnego Wołyńskiego i uprawnień komisarza Okręgowego Wołyńskiego // DzU ZCZW. – 1919. – № 17. – Poz. 153. – S. 161.

7. Rozkaz Naczelnego Wódza Wojsk Polskich z dnia 17 stycznia 1920 r. w przedmiocie utworzenia Komisarjatu Ziem Wołynia i Frontu Podolskiego // Dziennik Urzędowy Zarządu Cywilnego Ziem Wołynia i Frontu Podolskiego. – 1920. – № 1. – Poz.1–2. – S. 1–6.

8. Держархів Волинської обл., Ф. 58, Оп. 2, Спр. 2. Протокол з’їзду делегатів польського населення Луцького повіту від 27 липня – 4 вересня 1919 р., Арк. 20.

Advertisements

About Україна та Польща: минуле, сьогодення, перспективи

Інститут Польщі
Опубліковано у історія. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s