Специфіка вживання образу малої батьківщини у творчості українських письменників Підляшшя


УДК 812.162 Віктор Яручик – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки

© Яручик Віктор, 2013

Стаття присвячена проблемі української літератури на території Підляшшя після Другої світової війни до наших днів. Охарактеризовано творчий доробок найвідоміших представників цієї літератури, проаналізовано і узагальнено літартурний процес Підляшшя.

Ключові слова: література, фольклорні мотиви, поезія, автопрезентація.

Яручик Виктор. Cпецифика использования образа малой Отчизны в творчестве украинских писателей Подляшшя. Статья посвящена проблеме украинской лиетартуры на територии Подляшшя после Второй мировой войны до нашых дней. Осуществлена характеристика творчества самых известных представителей этой литературы, сделан анализ, подведены итоги литературного процесса Подляшшя.

Ключевые слова: литература, фольклорные мотивы, поэзия, автопрезентация.

Iaruchyk Viktor. Specific of the use of appearance of small Fatherland is in creation of the Ukrainian writers of Podlyashshya. The article is devoted to the territory of the Ukrainian literature Podlyashshya after the Second World War before our time. Implemented feature works best-known representatives of this literature have been analyzed, summed up the literary process Podlyashshya.

Key words: literature, folk motifs, poetry, presentation.

Постановка наукової проблеми та її значення. Дослідження проблеми малої батьківщини у творчості україномовних письменників Підляшшя (Польща) є надзвичайно актуальним у науці. До вивчення специфіки вживання малої батьківщини у творчості підляських письменників у науці досі не зверталися, тож праця є новаторською.

Виклад основного матеріалу й обгрунтування отриманих результатів дослідження. Кожна людина мріє мати безпечну територію, до якої можна у будь-який час повернутися і яка захистить, навіє найприємніші спогади дитинства. Кожна нація має свій образ простору, географічно виражений і такий, що впливає на структуру душі, тип мислення, спосіб пізнання навколишнього світу і відображається у тих чи інших формах культури. Утрата дому, рідного обійстя, території, де людина виховувалася і виросла, означає не лише брак безпечної схованки, а символізує також недостатність вартості. Шанування власно малої батьківщини є однією з привілейованих тем у творчості українмовних поетів з Польщі.

Перед письменниками неодноразово поставало питання зі сфери національної ідентичності: „ким я є?”, – на яке не було однозначної відповіді Наприклад, Підляшшя було прикордонням балто-слов’янського етносу і як така територія, на яку стикалися впливи Литви, Західної, Східної і Південної Словаччини, як місце етнічно-національного польсько-східнослов’янського християнського Сходу з латинським Заходом, взаємного впливу і впливів греко-візантійських і латинських релігійних і культурних традицій – давало можливість національного вибору: польського, білоруського і українського. Свідомий вибір повинен був наступити у житті кожного з поетів, і кожен мав пройти свою дорогу до нього. Більшість через освіту і самоосвіту, а також завдяки впливам від прочитаного, почутого, побаченого. У розмові зі мною яскравий представник української літератури із Північного Підляшшя Юрій Гаврилюк зізнався: „Можна сказати, що моя літературна творчість виникла з потреби вираження своїх національних почувань, потреби показання іншим нашого етнічного “я”. Саме з таких причин – прагнення до розгадування таємниць нашого, невідомого нам самим минулого – обрав я для себе історичні університетські студії у Кракові, хоч раніше схилявся в сторону журналістики та політології у Варшаві. Звичайно, коли вивчав історію, то хотів ці знання втілювати і в поезію, тому ця тема на початку була домінуючою. Теми ж інтимні, екзистенціальні відходили на другий план. З часом пропорція помінялася…” [8, 174]. Однак ми переконані, що жоден дослідник не поставить український патріотизм Гаврилюка над патріотизмом малих батьківщин поета. Його любов до рідного Підляшшя, його річок, лісів та урочищ є провідною і живиться з власного зання історії рідного краю, його зв’язку із материковими українськими землями:

Нарво

Ріко неначе билина

Хоч і не київські

Над тобою гори

Ім’я твоє

Є гостре й звучне

Як удари мечів

В ратних подіях

Коли воду

Синю від неба

Запалювала ятвязька кров [1, 37-38].

Мотив материкової України не є популярним у творчості письменника. Може, тому, що для автора важливішою є його мала батьківщина. Вітчизна для поета і „синє море”, і „рвучкий вітер”, і „суходіл”, що „дрижить від ударів серця”. Вітчизна – це метафізичний образ, водночас наснажений пам’яттю. Очевидною є внутрішня роздвоєність ліричного героя поета. Хоч Юрія Гаврилюка і важко віднести до емігрантів, однак йому теж характерні риси емігрантської свідомості, оскільки, народившись на Підляшші, він, як і всі його земляки, повсякденно змушений чути і сам користуватися чужою для нього мовою. Тому однією із найбільш болючих проблем для нього є, звичайно, мова:

Мово наша

Батьків і дідів наших

Молитво наша

До рідної землі

Ти як мати рідна

До сну нас колихала

Учила ти нас жити

Якими стати нам людьми [3, 1].

а також:

Входжу до церкви старої

В якій хрестили

Предків і мене

Не чую тут рідної мови [2, 47].

Під час навчання у великому, проте не рідному Кракові молодий письменник тужить за рідною домівкою, пишучи: „без Вітчизни я поет”. Місто ж студентських років для Гаврилюка „чуже, хоча й приємне”, навіть дівчата на його вулицях „чужі хоч і такі гарні” [2, 10]. Мабуть, тому автор не може уявити свого фізичного існування поза малою Батьківщиною, поза рідним Підляшшям. На думку самого письменника, Вітчизна твориться людьми, а не пам’яттю („Вітчизна це не міф / Це у гурті ми” [2, 32]).

Ще один письменник із Північного Підляшшя Юрій Трачук пише: „Завжди повертаюся я… маючи перед собою камінь, бур’яном оброслий і тебе, моє рідне, завжди животворне джерело” [10, 61]. Таким криничним джерелом є для нього рідне Підляшшя, його жителі, їх мова і фольклор, традиції, побут і звичаї, його неоціненний краєвид, що містить неповторні і єдині у своєму роді – у відчутті творця – духовні і пізнавальні цінності.

Де б не перебував поет, завжди і всюди він носить у своєму серці та уяві спогади і видіння свого коханого Підляшшя. Так, наприклад, відвідуючи Москву і Кремль, в своїх думках і відчуттях повертається у рідне Підляшшя і в своєму вірші під промовистим заголовком „Підляшшя” звертається до своєї рідної землі і згадує Миколу Ярчука, свого великого земляка з Південного Підляшшя, прах якого спочиває на далекій чужині, на одному із московських цвинтарів („що віддавна його тут прах покоїть”):

До Батьківщини звідси не дійти…

Тугу вбираєш в грудях –

Бій самітний!

Чи хтось очікує тебе ще в ній?

Чи став чужинцем ти для неї своєрідним?

Все молишся до золотистих нив

Біля Кремля, де вся червона площа,

І Більщина, – здається, – вся твоя –

Русі частина, немов у гостях!

Але, побачивши весь золотистий блиск

Чудових бань Кремля соборів,

Тобі до вуха рідний дзвін

Мелодію грає без повторів.

Коли на мить закружиться земля,

На небі знов заграє сліпий промінь,

Згадаєш про Вітчизну Ярчука,

Про землю, що лишається на спомин.

І цю російську землю, що віддавна

Його тут прах покоїть

Та про Підляшшя наше славне-тихе на весь світ

Доносить гомін… [9, 46]

Юрій Трачук, судячи з його поезій, навряд чи зміг би жити поза межами рідної йому землі, поза його малими батьківщинами: „Де Рим, де Крим, а Батьківщина моя там, де Бистри! До Батьківщини… тугу вбираєш в грудях. О, рідні Бистри! Нурець, Нурець… дитинства мого мого річко. О, рідне ти моє Підляшшя! Я гордий син твій, о, моє Підляшшя!” [10, 51]. Це шифровані слова-ключі до розуміння життя і діяльності, душі і характеру, долі і сили духу, ментальності і психіки, роздумів і творчих пошуків автора представленої ним цієї поетичної збірки. Підляшшя – є малою Вітчизною поета, його святинею.

Іван Киризюк рідко торкається у своїх творах тематики України, Києва, Дніпра. Поодинокими для нього є образи Карпат, Гуцульщини, Лемківщини. Він ідентифікує себе передовсім зі своєю малою Батьківщиною. Для нього „нема краю весельшого” як Гайнівщина, Більщина, пуща Біловезька, Біловезький бір, Підляська Русь, Підляшшя, Закерзоння, і немає синіших і стрімкіших рік від Бугу та Нарви. Хоча праісторію свого краю він усе ж відносить до часів легендарного Кия і його сестри Либеді, княгині Ольги, князів Володимира та Ярослава, а героїчно-визвольні подвиги здійснювалися при Богданові Хмельницькому (Поезія „Гетьмане вільної України”).

У своєму „Слові про Батьківщину” поет виокремлює свою землю серед усіх інших: „Обличчя Підляшшя закодоване у щоденному бутті. Треба тут жити, щоб зрозуміти відмінність цього краю, розташованого на кордоні поміж східною і західною Слов’янщиною” [6, 23].

Уже назви самих збірок говорять, що провідною у творчості Івана Киризюка є тема рідного Підляшшя. Більшість поезій цієї теми є народно-деривативними, наприклад: „Підляшшя, сторононько рідна”, „Згадаю село рідне, той тихенький милий кут”, „Підляшшя руське, вірне аж до скону, ти є вірним гніздом народу мому”.

Тема рідної Батьківщини є настільки важливою і близькою серцю поета, що проступає чи не в кожному вірші. Та чи й може бути ця тема другорядною, коли письменник чується на рідній землі ледве не емігрантом або й узагалі вигнанцем. Власне тому й линуть зі скривдженої душі гіркі слова поета:

Висушують

Попелом забуття

Роду нашого криниці,

А ми

Мов ті каліки

На батьківській землиці

Сиротою виростаєм! [6, 94]

Аби якомога краще пригадати свою малу батьківщину з дитинства, Іван Киризюк звертається до спогадів. У пам’яті вимальовуються образи рідного села, саду, криниці, і, звичайно, хати:

Хато,

Ти моя старушко,

Гніздо радості і журби,

Відчини знов мені двері

З любов’ю відчини [6, 14].

Культурна символіка дому, що є одним із найголовніших елементів характеристики сучасної людини, була і продовжує бути актуальною у мистецтві та літературі. Є вона актуальною також у творах українських поетів у Польщі. Будинок як матеріальний об’єкт є одночасно культурним знаком, який виражає те, що існує поза ним. Дім у символічній та ліричній поезії Жені Жабінської – це персоніфікований образ малої Батьківщини. Оптимістично і обнадійливо звучать слова, що дому-батьківщині нічого не буде загрожувати і над ним завжди буде безхмарне небо:

Над нашим домом

буде золоте сонце сміятись

руки витягати до неба

просити радості і зрозуміння

над нашим домом

буде шуміти ліс кохання

і жодна буря

не вирве з корінням

ні одного дерева

над нашим домом

не буде ні одної хмари

ні одного важкого мовчання

над нашим домом

в моїх думках

буде щастя [4, 19].

У текстах досліджуваних нами поетів побачимо передусім дерева і будинки, які, як не дивно, перебувають у постійному зв’язку. У творах міфічних, релігійних і художніх дерева виражають зв’язок людини із всесвітнім порядком. Міфічні, релігійні та художні образи дому є виразом способів існування людини. Дерево є головним елементом світу природи, а дім – культурного існування людини. Подібно до дерева, будинок має своє коріння і гілки. Дах і стіни пов’язані із гіллям, а листя є „дахом над дахом” [11, 308-309]. Своїм фундаментом дім, подібно як і дерево корінням, контактує із землею-матір’ю. Своїм дахом, як дерево листям, контактує із небом. Дім так само живе, як і дерево, „реагуючи на пори року, відчуваючи у собі живі соки” [11, 309]. Дерево належить до правічних рослин на землі, і перебуває воно між двома стихіями: небом та землею. Дерево поєднує ці дві головні стихії. Воно має велику силу, мудрість і правду. Недаремно існують Дерева Життя та Дерева Правди [12, 73]. У ліричній поезії Ірини Рейт наділена символікою берізка:

Берізка

Снігом вкрите небо,

Жаль на скрипці гра. На лиці берізки

Мерехтить сльоза.

Чого плачеш, мила? –

Хто ж про теє зна.

Може пригадалась

Втрачена весна [7, 221].

Женя Жабінська також народилася на Підляшші і живе там, люблячи свою землю, яка її зростила. Однак внутрішній світ ліричної героїні поетеси дихає неспокоєм і пробивається поетичним словом до всього, що їй болить, до рідної мови, говірки, материнської пісні, свого народу:

Як тебе назвати

мій народе

як назвати вас

люди з добрим поглядом

сумних очей

як тебе назвати

моя мово

як тебе назвати

музико мого дитинства

материнська пісне

як назвати тебе

моя пущанська країно

як простори над землею

моїх батьків

як назвати вас

найдорожчі скарби

мого життя [5, 21].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Тема малої та великої батьківщини є однією з провідних у творчості українських письменників Підляшшя. Однак провідною все ж є не велика батьківщина, а мала. Саме їй присвячені більшість творів письменників. Цей матеріал потребує подальшого вивчення і популяризації.

Список використаної літератури

1. Гаврилюк Ю. Вірш з рейду „Підляшшя ’ 87” / Ю. Гаврилюк // Голоси з Підляшшя, Париж – Львів – Цвікау, 1999.

2. Гаврилюк Ю. Голоси з Підляшшя / Ю. Гаврилюк. – Париж-Львів-Цвікау, 1999.

3. Гаврилюк Ю. Наша газета нашою мовою / Ю. Гаврилюк // Наша газета. – 1999. – №1(14) . – С. 1.

4. Жабінська Ж. Над нашим домом / Ж. Жабінська // Коли приходить тиша. – Більськ Підляський, 1995.

5. Жабінська Ж. Як тебе назвати / Ж. Жабінська // Коли приходить тиша. – Більськ Підляський, 1995.

6. Киризюк І. Весна з русалками / І. Киризюк. – Більськ Підляський, 1995.

7. Рейт І. Берізка / Літературна антологія „Гомін”. – Варшава, 1964.

8. Слово, як ікона. Поезія за ним, як за іконостасом (розмова В. Я. із Юрієм Гаврилюком) / Ю. Гаврилюк // Український літературний провулок. – 2004. – №4. – С.174.

9. Трачук Ю. Підляшшя / Ю. Трачук // Райські двері. – Більськ Підляський, 1995.

10. Трачук Ю. Райські двері / Ю. Трачук. – Більськ Підляський, 1995.

11. Bachelard G. Wyobraźnia poetycka. Wybór pism / przeł. H.Chudak, A.Tatarkiewicz / G. Bachelard. – Warszawa, 1975. – S.308–309.

12. Kopaliński W. Słownik symboli / W. Kopaliński. – Warszawa, 1990. – S.73.

Advertisements

About Україна та Польща: минуле, сьогодення, перспективи

Інститут Польщі
Опубліковано у філологія. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s